Дива купальської ночі
Івана Купала – одне із найзагадковіших традиційних свят, що відзначалися в Україні за часів язичництва. Воно припадало на 7 липня і пов’язувалося з літнім сонцестоянням.
В читальному залі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради до свята презентовано ілюстровану тематичну книжкову виставку «Дива купальської ночі», яка складається з двох розділів: «Свято Івана Купала: звичаї, традиції і вірування» та «Магічна ніч на Івана Купала». На виставці представлена література з народознавства, етнографії, статті з періодичних видань, купальські пісні. В книгах розкривається суть вабливої магії купальської ночі з її чарами, обрядами та несподіваними перетвореннями.
Купальські свята — це легенди, історія і наші сподівання. Тисячоліттями сплелись релігія, прадавні міфи і кохання, язичництво і християнство.
Молодь ретельно готувалася свята: збирали дрова для вогнища, ставили обрядове дерево (часто це була верба), яке наряджали вінками й кольоровими стрічками.
Основним атрибутом свята, довкола якого відбувалися дійства, був купальський вогонь, що символізував сонце-зародок у материнській утробі. Він мав горіти цілу ніч. Всі стрибали через це вогнище, проходячи таким чином своєрідний ритуал очищення. Також вважалося, що коли дівчина і хлопець, узявшись за руки, стрибають у парі і їх руки залишаються з'єднаними, то вони, побравшись, все життя проживуть разом. Ще дівчата плели собі віночки з трав та квітів, які пускали на воду, бо ті таким чином могли вказати "звідки свати будуть".
Особливо цікавими і таємничими є розповіді про цвітіння папороті в ніч на Купала. Для того, щоб це побачити, слід вночі піти до цього куща, побороти нечисту силу, дочекатися того, як опівночі папороть розцвіте світлою жариною, зірвати квітку і сховати її за пазуху. Такий сміливець набуває можливості бачити, як переходять із місця на місце дерева, розуміти мову птахів, тварин, рослин, зможе відшукати заховані в землі скарби і заволодіти ними.
Немає коментарів:
Дописати коментар