Його 20 років не публікували через відмову працювати з КДБ. Попри стереотип, що «поети з Донбасу» – це російськомовні твори про шахти, він писав українською про оточуючий світ. Василь Іванович Голобородько, поет-шістдесятник, родом із Луганщини. 
Автор багатьох поетичних збірок, лауреат Шевченківської премії, премій імені Василя Симоненка та Миколи Трублаїні.
На абонементі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради до 80 річчя письменника, діє виставка – портрет: «Поет, який ніколи не боявся бути собою».Загалом Василь Голобородько є автором майже 20 поетичних збірок, серед яких «Посівальник», «Українські птахи в українському краєвиді», «Летюче віконце» (Вибрані вірші), «Ми йдемо» (Вибрані вірші), «Зозуля масло колотить»), «Білі кімнатні рослини», «Дозволені забави». Останнє видання поета – «Вірші лісові» .
Цікаві факти з життя і творчості.
За рік навчання у Донецькому педагогічному інституті, Василь Іванович Голобородько був відрахований,за поширення роботи Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація».Лише у 2001 році, в 56 років, він здобуде освіту в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка (тоді ще педагогічному університеті). Хоча сам він працював на шахті, але віршів про важку долю гірників в нього майже не було. За збірки «Ікар на метеликових крилах», та «Калина об Різдві» - поета було відзначено Національною премією України імені Тараса Шевченка. Твори письменника перекладені 15 мовами в різних країнах.Василь Голобородько понад 20 років вивчає український фольклор і вважає, що саме звідси беруть коріння світові казки.
Немає коментарів:
Дописати коментар