ПОЕТИЧНЕ ЧАЮВАННЯ

 в бібліотеці до Всесвітнього дня поезії.

Наша бібліотека - це територія без кордонів та вікових обмежень. Сьогодні були тільки слово, тільки емоція і тільки поезія! На літературні читання за чашкою чаю, в межах Національного тижня читання поезії, завітали друзі нашої книгозбірні.

Разом ми вкотре переконалися: поезія може бути живою, драйвовою та близькою кожному. Найкращий доказ того, що вона не вмирає, а просто змінює форму - це сучасна музика. Справжнє захоплення у гостей викликав перегляд проєкту Артема Пивоварова «Твої вірші, мої ноти», де класика перетворюється на хіти.

По-новому зазвучали пісні на слова Володимира Сосюри, Ґео Шкурупія, Павла Тичини: «Так ніхто не кохав», «Барабан печалі», «Гаї шумлять, я слухаю…», «О панно, Інно!».

Під час зустрічі ми провели:

«Поетичне перегукування» - кожен учасник декламував свої улюблені рядки.

«Поетичний діалог поколінь» - де юність і досвід звучали в унісон, підтримуючи одне одного.

Особливою частиною вечора стало знайомство з авторською поезією. Свої вірші читали Максим Зугравий, який надзвичайно тонко відчуває слово, та Євгенія Кукурудза, завідувачка бібліотеки для дітей. На творчість пані Євгенію надихнула видатна Ліна Костенко, чий день народження ми відзначаємо саме сьогодні, 19 березня.

Завершилося наше чаювання створенням спільного вірша - народженням нових сенсів у колі однодумців. Це був вечір, де музика, поезія та щире спілкування стали єдиним цілим.

#тижденьчитання2026

#тижденьПоезії2026.

ПРОЄКТ «МИСТЕЦЬКА ПАЛІТРА ТОМАШПІЛЛЯ»

 ФОТОМИСТЕЦТВО: МАНДРІВКА БЕЗ КОРДОНІВ І МЕЖ.

 І сьогодні проєкт продовжує Павло Павлович Рекуненко, який проживає в с.Антонівка.

Народився та мешкав Павло Павлович на Донбасі, в Покровську. Він згадує: «В юності мріяв стати журналістом, але мрія, на жаль, не збулася. Здобув освіту агронома у Бердянському технікумі виноградарства і виноробства. Далі була армійська служба в Білорусії, після - повернувся до рідної домівки. Одружився, у шлюбі народилися троє синів.

Під час повномасштабної війни Павло Павлович із дружиною вимушені були покинути свій дім. У машину зібрали всі необхідні речі, побутову техніку, одяг і звичайно фотографії – історію своєї родини. «В травні 2025 року приїхали у село Антонівка Томашпільської громади, купили будинок. Вже облаштували своє гніздечко, садимо сад, обробляємо земельну ділянку, та весь час чекаємо на двох синів, які захищають нашу Україну. Третій син, на жаль, пішов у засвіти...» - говорить Павло Павлович.

Коли світ навколо здається хаотичним, творчість допомагає повернути відчуття контролю та внутрішньої рівноваги. «Немає нічого більш цікавого, ніж займатися улюбленою справою. Моє улюблене заняття з самих юнацьких років – це фотографія»- захопливо говорить пан Павло. «Свій перший фотоапарат «Смена» купив за 6 рублів у 1966 році – це було велике щастя. Плівку не витрачав на різні фото, лише на улюблені. Моє хобі, у найважчі часи, дуже допомагає. Здатність помітити красу: чи то спокійний захід сонця чи гордий профіль птаха, чи кетяг калини під сніговою шапкою, або ж веселих колядників, які завітали до хати – доводить, що життя триває. І це зміцнює життєстійкість».

Павло Павлович активно доєднується до життя Томашпільської громади, фіксуючи яскраві моменти на своїх світлинах.

Тож пропонуємо і вам, шановні наші томашпільчани, фотографії з оригінальним поглядом на звичні речі Павла Павловича Рекуненка.

#Публічнібібліотеки_краєзнавча_діяльність

#Публічнібібліотеки_проєктна_діяльність   

Переглянути відео за посиланням:

https://www.facebook.com/reel/966489829137165

ПОЧАТОК НАШОЇ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

Березень 1917 року став «весною народів» для України. Утворення Української Центральної Ради у Києві перетворило стихійний мітинговий рух на організовану політичну силу. Під керівництвом видатного історика Михайла Грушевського Рада пройшла шлях, який здавався неможливим.

Від вимог культурної автономії — до проголошення повної незалежності. Від невеликого об'єднання громадських організацій — до повноцінного предпарламенту. «Тоді на вулицях Києва панувало відчуття, що немає нічого неможливого. Жовто-блакитні прапори стали символом надії».

В читальній бібліотеці Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради до 109 річниці утворення УЦР, організовано виставку – екскурс «Українська Центральна Рада: Початок великого шляху». На виставці ви знайдете документи, спогади учасників подій та аналітику сучасних істориків про те, як гартувалася українська політична нація.

УЦР заклала фундамент, на якому стоїть сучасна Україна. Наші сьогоднішні цінності — свобода, демократія та соборність — були сформульовані саме тоді.

Запрошуємо до перегляду!

16 БЕРЕЗНЯ — ДЕНЬ, КОЛИ В НАШ ДІМ ПОВЕРНУЛАСЯ НАДІЯ!

Саме 16 березня 1944 року приблизно ополудні почалося визволення Томашполя воїнами Другого Українського фронту – бійцями 45-ої механізованої бригади. Наступ був настільки стрімким, що ворог не встиг підірвати важливі промислові об’єкти. Першим до Томашполя на його східну околицю увірвався танк Т-34, командиром якого був лейтенант Олександр Повшедний, який ще в 1941-ому пішов на війну з Томашполя, де в той час проживала його сім’я.

До 82 річниці визволення нашого селища, в читальній залі Публічної бібліотеки проходить виставка-пам'ять

« Тихі зорі вічної пам’яті», де оживають сторінки історії рідного селища. Від архівних документів до щирих спогадів земляків. Окупація Томашполя тривала понад два з половиною роки. Це був час важких випробувань, болю та втрат. Але весна 1944-го принесла довгоочікувану волю. Звільнення селища стало результатом героїчних зусиль воїнів-визволителів, які ціною власного життя проривали оборону ворога..

Сьогодні ця дата звучить особливо гостро. Історія навчила нас головному — ми знаємо ціну свободи. Як і вісім десятиліть тому, українці знову стоять на захисті своєї землі, виявляючи ту саму відвагу, що й наші предки.

Запрошуємо до перегляду.

ЛОКАЛЬНИЙ-ОНЛАЙН ПРОЄКТ "ТУРИСТИЧНІ МАГНІТИ ТОМАШПІЛЬЩИНИ

Томашпільщина - це справжня скарбниця! Дізнаваймось про місця які, можливо, бачили тисячу разів, але не знали їхньої історії, а також відкриваймо абсолютно нові локації та цікавинки – «Туристичні Магніти Томашпільщини»!

СЕЛО ВИЛА. ТЕПЛИЧИНА - ДЖЕРЕЛО З ТЕПЛОЮ ВОДОЮ

У центрі мальовничого села знаходиться унікальна місцевість, яка зачаровує своєю неповторністю та красою. Спустившись вузенькою стежкою до долини, постає природне диво, де підземні води виходять на поверхню, утворюючи невеликий потік – джерело, огорнуте величезними скелями. Вода в ньому не замерзає навіть у найлютіші морози. Хоча її не можна назвати гарячою у термальному розумінні, вона має постійну плюсову температуру протягом усього року. Саме через цей ефект - коли над водою взимку підіймається пара і залишається рідкою - місцевість і отримала назву «Тепличина». Природа навколо джерела зберегла свій автентичний вигляд: тут ростуть рідкісні для регіону вологолюбні рослини, а сама вода вважається дуже чистою та цілющою. Існують народні перекази про те, що джерело з’явилося дуже давно і ніколи не вичерпувалося. Цікавим є каскад скель посеред села, які тягнуться з однієї сторони і переходять в плато з іншої. А посередині – огорнута скелями Тепличина, що потічком води, вимиває чистий білий пісок, мов дівочі коси. Ще з давніх часів це було місце, де збиралось чи не пів села: хто приходив попрати білизну, хто набрати чистої, прохолодної води. Коли заглянути під скелі, що нависають з гори - то здається, що вони ось-ось зірвуться і обрушаться у воду… З часом люди підмурували підмурівок, щоб зробити Тепличину глибшою і розширити проїзд дорогою. Вимурували канал, щоб вода стікала з неї у рівчачок, несучи чисту, джерельну воду у річку Русавка. Влітку – це місцина наповнена прохолодою, тишею, спокоєм, дзюркотінням струмка, а взимку вода стає ще прозорішою, наповнюючись блакитним відтінком дерев, які як вікові сторожі охороняють спокій..

Зараз Тепличину ніхто не тривожить: не полощуть білизну, не беруть водичку. Але кажуть, що смак цієї води не зрівняти і не замінити. Вона зцілює, надає живої сили, її «п’єш і не можеш напитись».

Урочище Тепличина - мальовниче місце для відпочинку на природі. цікавих локацій для екотуризму на Томашпільщині, яке варто підтримувати, берегти, щоб залишити нащадкам як спомин давнини.

#Публічнібібліотеки_проєктна_діяльність

#Публічнібібліотеки_краєзнавча_діяльність

ДОБРОВОЛЬЦІ: СИЛА НЕСКОРЕНИХ.

14 березня в Україні відзначається День українського добровольця.

З нагоди цієї дати в читальній залі Публічної бібліотеки відбулася година творчого дозвілля «Оберіг для воїнів ЗСУ», в якій взяли участь найменші читачі нашої бібліотеки. До Дня українського добровольця організовано розгорнуту книжкову виставку: «Добровольці України: історія мужності». Експозиція вміщує матеріали, які розкривають історію добровольчого руху в Україні, відтворюють реальні факти і події великої війни очима учасників бойових дій а також художні видання.

Саме 14 березня 2014 року 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану вирушили на тренувальну базу, для формування подальшого українського добровольчого батальйону. Завдяки добровольцям, їхній мужності, відданості національним інтересам і щирому патріотизму, вдається зупиняти російського агресора і сьогодні.

Ми безмежно вдячні всім, хто щодня наближає нашу перемогу і вшановуємо тих Героїв, які віддали своє життя за свободу України. Їхній подвиг назавжди залишиться в наших серцях як символ відваги та незламності українського народу.