ПРОЄКТ «МИСТЕЦЬКА ПАЛІТРА ТОМАШПІЛЛЯ»

 І сьогодні продовжує його Тамара Петрівна Щітинська, с. Велика Русава.

Якщо ви любите фотографувати і маєте тенденцію зупинятися й дивитися на прекрасні краєвиди навколо вас і зупинити їх чарівність на одному знімку - ви пейзажний фотограф!

Фотографії Тамари Петрівни відгукуються в душі, здається, що вони - твої, про те, що ти бачив, про те, що ти любиш, про те, чого інколи в метушні не помічаєш…

Пані Тамара народилася, виросла і проживає в селі Велика Русава Томашпільської ТГ. Після закінчення школи вступила Київського інституту культури, закінчила його, отримала диплом бібліотекаря – бібліографа. Працює за спеціальністю - завідувачем Велико- Русавської сільської бібліотеки.

Кожного дня, ідучи стежинами свого рідного села до улюбленої бібліотеки, милується досконалістю природи і рука мимоволі тягнеться до телефону…Тамара Петрівна говорить: « У нас, в селі, і взагалі на Томашпільщині, стільки красивих місць! Я повинна їх зняти і подарувати іншим!»

Стала викладати свої світлини на власній сторінці у соціальній мережі і їх відразу помітили, з'явилося багато прихильників її творчості. Так, пані Тамара бачить весь цей світ «в кадрі», адже фотографування для неї - це не механічне натискання на кнопку, це щось більше… Через свої світлини вона розмовляє з деревами, землею і небом, струмочком, що сховався у верболозах… Вона вміє впіймати в об'єктив захід сонця, і шепіт вишень, і польову дорогу, що веде просто на небо.

Знайомтеся з фотографіями бібліотекаря за покликанням, а фотографа -пейзажиста за станом душі Тамари Щітинської.

Переглянути відео за посиланням;

https://www.facebook.com/reel/3802213733247411

ЛІТЕРАТУРНИЙ СІЧЕНЬ ЗАПРОШУЄ ДО БІБЛІОТЕКИ!

Публічна бібліотека Томашпільської селищної ради продовжує реалізацію проєкту з промоції читання «Високе світло імені і слова», та знайомить своїх користувачів з циклом книжкових виставок про видатних ювілярів січня.

До вашої уваги літературний портрет: «Поезія духу і волі», присвячений 85-й річниці від дня народження лауреата всеукраїнських літературних премій імені Павла Усенка, Марусі Чурай, С. Гулака - Артемовського та міжнародної премії «Дружба» - Ганни Чубач. Зірка Чубач засвітилася в українській поезії у 1960-ті. Нині важко повірити в те, що Ганну Чубач прийняли до Спілки письменників, коли вона була авторкою… однієї поетичної збірки «Журавка». За рекомендацією юна поетеса звернулася до Платона Воронька. Вони з дружиною гостинно її прийняли, а потім Платон Микитович каже: «Дівчино, сідайте, я писатиму вам рекомендацію». Ганна здивувалася: «А ви ж книжку не читали!» Тоді він пробіг очима вірш «Журавка» й підтвердив: «Дівчино, так ви ж дуже талановита»… Вона автор понад 80 книжок для дорослих і дітей. Поетичних збірок «Журавка» «Жниця», «Ожинові береги» «Заповіти землі» «Срібна шибка» «Святкую день», «Житня зоря» «Листя в криниці»), «Літо без осені», понад 500 пісень, музичної абетки «Алфавітні усмішки», композитором якої є Олександр Білаш, музичної казки «Пані Киця» та багатьох ілюстрованих оригінальних абеток.

Хто він? Символіст, романтик, імпресіоніст? Тичину важко віднести до якогось одного напрямку, він розвивався у всіх течіях, вдало оперуючи набутими знаннями. «Феномен доби», як його називав Василь Стус. Книжкова розвідка « Павло Тичина:незабутній та забутий», приурочена 135 річниці від дня народження поета. Якщо порівнювати поетів покоління «Розстріляного Відродження» із рок-зірками, то Павло Тичина – це наш Джим Моррісон із The Doors. Музичні ритми, експерименти із формою та римами, все це – про Павла Григоровича та його ранню творчість.

Світову славу авторові принесли поетичні збірки «Сонячні кларнети», «Замість сонетів і октав», «В космічному оркестрі», «Плуг», «Вітер з України», публіцистичні видання «З минулого – в майбутнє», «Читаю, думаю, нотую», поеми «Сковорода», «З щоденникових записів». Досконало володіючи 20 іноземними мовами, письменник зробив не менше і як перекладач класичної світової літератури.

Анатолія Гарматюка - письменника, лауреата премій імені С. Олійника, С. Годованця та С. Руданського, міжнародної премії в конкурсі «Байка-2001» називають подільським поетом-сміхотворцем, адже родом відомий гуморист із Вінниччини. Саме тут він прожив більшу частину свого земного життя і написав більшість своїх сатирично-гумористичних творів. Про письменника розповідає виставка літератури « України щирий син». Поет-гуморист. За життя було видано 22 збірки, після смерті - ще 7 авторських книг, 2 збірки спогадів. Найвідоміші збірки гумору і сатири: «Проти шерсті», «Лисяча наука», «Інтелігентна Киця» . Автор ліричної збірки «Неповторна юності пора» .

Виставка – портрет « Будівничий добра світового». Присвячена 75 річниці від дня народження Анатолія Загрійчука - поета, прозаїка, священника, лауреата літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» (2014). Вчителював, висвятився на священника і служив у храмах на Вінниччині. Автор книг: «Жарини», «Обличчя» «І я, о Господи, чернець…», «Різдвяне віконечко», «Дзвони по душі» (2002), «Страсна свічка у долонях», «Довічні сорокоусти»,«Подільські Стожари»,«Ще зозуля кує», «Житній хліб і грудочки цукру», «У голубиній висі», «Золото Покрови», «Ігумен Алфій»

Літературу ХХ століття годі уявити без Джека Лондона. Біографія американського письменника була такою ж захопливою й багатою на пригоди, як і твори автора. До 150 річниці від дня народження письменника оформлено тематичну полицю «Романтик пригод».

За життя письменника вийшло друком 44 його книжки: романи, повісті, статті, оповідання, п’єси, репортажі. Ще шість збірників були опубліковані після смерті автора. Герої Джека Лондона енергійні, волелюбні, завжди готові діяти, мають відчуття справедливості. Письменник не просто описує дію – він заглядає в глибину душі персонажа, показує як силу, так і слабкість героя.

За романами й повістями Джека Лондона знято понад 50 фільмів. Твори письменника видаються мільйонними тиражами й перекладені багатьма мовами. Велика кількість україномовних перекладів дає стверджувати, що автор входить до числа улюблених зарубіжних письменників наших читачів.

Запрошуємо до читання!

ВИСОКА ПЛАТА ЗА СВОБОДУ.

Сьогодні, під час повномасштабної війни на території України, словосполучення «українські політв'язні» знову стало частиною нашого життя. Щороку 12 січня відзначається День українського політв’язня.

В Публічній бібліотеці Томашпільської селищної ради проходить презентація книжкової виставки «За гратами, але вільні духом», вона про тих, хто боровся за українські цінності та за свободу, про український визвольний рух, дисидентів, політичних в'язнів РФ та книги, написані під час ув'язнення. Тих, хто не підкорився радянській тоталітарній системі і зберіг вірність своїм принципам ціною власного життя.

День українського політв’язня запровадили 1975 року як заклик протистояти репресіям радянського режиму. Дату обрали невипадково. 12-14 січня 1972-го радянська влада провела найбільшу репресивну акцію проти українських дисидентів, які боролися за незалежність України, популяризували українське та боролися проти «радянщини». За ґратами тоді опинилися лідери шістдесятництва: Іван Світличний, Євген Сверстюк, В’ячеслав Чорновіл; цього ж дня були заарештовані Василь Стус, Зіновій Антонюк, Данило Шумук, Іван Коваленко, Микола Плахотнюк, Леонід Плющ, Олесь Сергієнко, згодом Іван Дзюба. Список сягнув сотні осіб. За цим стояли сотні обшуків, тисячі людей були стероризовані допитами.

У 2014 р. росія окупувала Крим, розпочала війну на Донбасі. У 2022 р. російський режим розпочав повномасштабну війну на території нашої держави, війну, терор проти українців.

Особлива шана тим героям, для яких незалежність України, переконання та цінності стали дорожчими за особисту свободу. Ознайомитися з матеріалами книжкової виставки можна у читальному залі бібліотеки

Слово і доля: Василь Стус

«Василь Стус - символ нації», – під такою назвою абонемент Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради презентує книжкову виставку до дня народження Василя Стуса, українського поета, перекладача, мислителя і дисидента, який став уособленням незламності українського духу.

Василь Стус народився в неспокійний і несвятковий Святвечір у хаті, що притулилася обабіч стрімкого, притрушеного снігом провулочка. Він був четвертою дитиною в родині, яку фатальні зміни гнали з рідної Вінниччини.

Тяжкою була дорога долі поета. Доказ тому – постійне зростання інтересу до його особи і творчості. За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.

Упродовж тривалого часу вилучена з літературного життя, сьогодні поезія Василя Стуса повертається до читачів, її публікують газети й журнали, народжуються пісні на вірші поета, його твори входять до сценічних вистав. Його творчість є помітним явищем української та світової літератури.

Цікаві факти про письменника:

*Був учителем української мови та літератури

* Не лише поет, а й перекладач (Перекладав з німецької, англійської, італійської, іспанської, французької, слов’янських мов. )

* Міг стати лауреатом Нобелівської премії

* Говорив лише українською

* Двічі був ув’язнений за антирадянську діяльність

* У камері Стуса поранили й він міг померти раніше.Під час ув’язнення отримав поранення заточкою. Спочатку лагерна адміністрація не надавала поету допомоги, її змусили до цього голодування письменниці Ірини Калинець та мовознавиці Надії Світличної, які також були ув’язнені.

* Помер у концтаборі. Обставини смерті досі викликають питання. Офіційна версія — зупинка серця, але є припущення про те, що його вбили. Спочатку був похований у Росії, на кладовищі колонії, потім його тіло перевезли до Києва та поховали на Байковому кладовищі.

* Книгу з документами про кримінальну справу проти нього, "Справа Василя Стуса", заборонили за позовом Віктора Медведчука.

* Про Стуса зняли фільм — "Заборонений"

Рубрика "ПО КНИГУЄМО!"

 Завершує 2025 рік книга Софії Андрухович «Амадока».

Цю книгу оцінить не кожен читач, вона - не для всіх. Вона химерна, чудова, складна, моторошна, багатошарова, красива, страшна, важлива… Вона - про пам’ять: самоусвідомлення через пам’ять поколінь, знання спільної історії та історії власного роду, про генетичний біль. Після останньої сторінки – більше запитань, які залишилися без відповіді.

Читається дивно: то запоєм, то змушуючи прочитати хоч кілька сторінок. Амадока - найбільше в Європі озеро, позначене на картах Геродота приблизно на місці сучасної Тернопільщини. Чи існувало воно насправді? Куди ділось? Випарувалось? Запалось? Висохло? Це містифікація? Помилка? Невідомо й цікаво...

«Амадока» проводить через три центральні теми: повернення бійця з амнезією з війни на Донбасі, Друга світова війна на Галичині (УПА, Голокост) і Розстріляне відродження. Три великі травми українців.

Героїв багато, вигаданих і реальних, багато міркувань про життєві дилеми: про дорослу любов бабусі Уляни й єврейського хлопчика Пінхаса. Про сестру бабусі Нусю, захоплену священиком-вояком УПА, і її доленосний вибір. Про таємничого скульптора XVIII століття Йогана Георгія Пінзеля, про єврейського легендарного праведника Баал Шем Това, про Сковороду, про Зерова…

«…Вона шепотіла йому на вухо історію. Історію його життя – все, що було їй відомо: як його звали, хто він і звідкіля, ким були його батьки, як минуло його дитинство. Все, що колись він розповідав їй про себе сам, ще на початку їхньої любови: в темряві, в обіймах, гола шкіра до голої шкіри.

...Чи була Романа здатна знайти слова для того, щоб відкрити Богданові історію участи його родини в найбільшій катастрофі? Як вона могла описати тіла на вулицях, трупи в ямах, розбиті голови дітей, випатрані помешкання, обтягнуті пожовклою шкірою кістяки, яких гнали вулицями до товарних вагонів, повз будинки, з вікон яких визирали перелякані сусіди? Як сказати, що одними з цих сусідів були Богданові родичі? Як розповісти, звідки взялися шрами на зап’ястях Богданової баби?

Як Романі було пояснити йому, що вся ця історія й спричинилася в результаті до втрати ним пам’яти? Що саме тому вона, його дружина, стала чоловіковою пам’яттю…

… фотокартка: сестри в садку

У тебе буває, що коли гортаєш дуже старі фотографії – нечіткі, розмиті, вибляклі, з брунатними плямами невідомого походження, випадково поставленими багато років тому, через які зовсім неможливо розрізнити виразу й рис обличчя, визначити людину – почуваєшся, як на старому кладовищі? Ти зауважував, що колись люди фотографувалися без посмішок?...

… Пінхас торкнувся її передпліччя і заговорив, затинаючись і хвилюючись, мало не захлинаючись від емоцій. Він сказав, що страшенно радий її бачити, що весь цей час він думав про неї, згадував кожен день, кожну хвилину, яку вони провели разом, їхній тунель, і міст, і ріку… і подорож до Амадоки…»

ПИЛИПИ–БОРІВСЬКІЙ СІЛЬСЬКІЙ БІБЛІОТЕЦІ – 85 РОКІВ!

2025 рік знаменний для бібліотечної спільноти Томашпільщини ще одним славним ювілеєм. Вітаємо Пилипи-Борівську бібліотеку! Бажаємо щоб кожен тут зміг знайти завжди пораду і підказку, проникнути в таємницю історії або в казкову пригоду, підвищити рівень інтелекту або просто дізнатися щось нове. Нехай книга завжди залишається вірним другом, а бібліотека — надійним сховищем цих друзів.

Далекий 1940 рік. При Пилипи-Борівській восьмирічній школі створено бібліотеку, яку відвідували не лише учні, а й усі жителі села. Фонди зростали завдяки дарункам односельчан. Тому, в 1950 році вирішено перемістити бібліотеку в інше приміщення (сьогодні тут сільске відділення зв'язку).

Першим бібліотекарем сільської бібліотеки стала Сиротіна Агафія Кіндратівна. Авторитет бібліотеки зростав, поповнювався книжковий фонд, який в кінці 50-х, початку 60-х роках нараховував біля 4345 книг та брошур. Нова література викликала інтерес сільських трудівників до книги. Бібліотека стала надійним помічником в проведенні всіх заходів села. Ідеологічна політика держави 60 –70 -х років була спрямована на забезпечення бібліотек кваліфікованими кадрами. В 1974 році завідуючою бібліотеки було призначено Пендей Анастасію.

В 1976 році в травні місяці після закінчення Тульчинського училища культури очолила сільську бібліотеку Тименюк Валентина Андріївна.

В 1977 році в Пилипах Борівських побудований Будинок культури, для сільської бібліотеки було відведено три просторі кімнати - абонемент, читальна зала та кімната для обслуговування читачів дітей, загальною площею 120 кв. м.

На молочнотоварній фермі та на тракторній бригаді було створено бібліотечні пункти. Раз на тиждень бібліотекар приносила працівникам сільського господарства новеньку літературу про передовий досвід, періодичні видання та художню літературу по замовленню.

В 1978 році Тименюк (Кащук) Валентина Андріївна була переведена бібліотекарем в Калинківську сільську бібліотеку. В цьому ж році Пилипи-Борівську сільську бібліотеку очолює молодий спеціаліст - Чабанюк Анастасія Іванівна. Робота бібліотеки вимагала нових підходів та ідей, спрямовувалася на популяризацію книг з питань історії України, народознавства, книг на допомогу учням у засвоєнні шкільної програми, вивчення творів української та світової літератури. Бібліотека почала широко популяризувати краєзнавчу літературу, вести пошукову роботу.

З 1984 р. по 1987 р. завідувала книгозбірнею бібліотечний спеціаліст - Грохольська Лариса Вікторівна.

В 1988 році на посаду завідуючої бібліотеки призначено Терентьєву Таїсію Миколаївну.

Із 1990 р. по 1993 р. - бібліотеку очолювала Очеретна Олена Іванівна.

В 1993 році після закінчення Тульчинського училища культури на посаду завідуючої бібліотеки призначено Дудник Людмилу Миколаївну, яка і по даний час є берегинею книжкової мудрості.

В 2004 році, в зв'язку з аварійним станом будинку культури, сільська бібліотека змушена була переміститись в приміщення дитячого садочка, в його ліве крило, загальною площею 70 кв. м. Сьогодні бібліотека займає дві кімнати, з фондом 4700 примірників книг.

Людмила Миколаївна створила в бібліотеці затишну атмосферу. Візитівкою бібліотеки є краєзнавчо-етнографічний куточок. Бібліотека комп’ютеризована. Читачі бібліотеки беруть активну участь в обласних та районних конкурсах.

Летять роки, спливають епохи, та сталою лишається повага до мудрості людської - бібліотеки. Двері сільської бібліотеки завжди гостинно відчинять для тих, хто хоче впевнено крокувати життям. Лише спілкування з нею робить людину всебічно розвиненою, багатоплановою, творчою, цікавою…

З ювілеєм тебе, бібліотеко!