пропонує книгу Олени Волинської «Повелителька ліхтарів». Книгу про пошук себе у раціональному, деколи занадто матеріальному світі. Про прагнення знайти свій внутрішній спокій, про кохання людей із різних світів, про знаки долі.


«…Останній раз Василь бачив Зору в той день, коли йому винесли вирок. Бачив через вікно. Вона стояла на сходах біля приміщення суду. І «танула» під дощем. Біла сукня та незвичайно бліде обличчя, обрамлене мокрим волоссям, яке прилипало до одягу. Блискучі чорні коси, що завжди пахли квітами й димом (дивне, але напрочуд приємне поєднання), важкими чорними гадюками обплітали плечі, згинали її, ледь не душачи. А руки були складені в молитві. Наче Мадонна.»
Немає коментарів:
Дописати коментар