Без слова вічності немає…

(до 95 річниці від дня народження Василя Земляка)

Василь Земляк (справжнє ім'я – Вацлав Сидорович Вацик) народився 23 квітня 1923 року в селі Конюшівці на Вінниччині в селянській родині. По батьковій лінії рід його походить із Чехії, звідки в Україну переселився прадід майбутнього письменника. Згодом Василь Земляк згадував своє дитинство: «...виріс і жив серед чехів, знаю їхню мову, звичаї, культуру... Я люблю Україну, вважаю себе споконвічним українцем, але ніколи не забуваю про чехів, і коли приїжджаю в рідне село, то почуваюсь майже правовірним чехом. До речі, я закінчив з відзнакою чеську семирічну, хоча до п'ятого класу (ми жили тоді в українському селі) по-чеськи не вмів розмовляти».

Навчаючись у школі Василь дуже любив читати, тоді ж написав перші свої вірші, п'єси, оповідання. Закінчивши середню школу, він вступив до Харківського авіаційного училища, мріючи стати льотчиком. Але війна перервала навчання: вісімнадцятирічний юнак потрапив на фронт… Після війни він навчався на заочному відділі Житомирського сільськогосподарського інституту (1949-1953), працював у газеті, на кіностудії імені О. Довженка.

У спогадах про Василя Земляка, неодмінно підкреслюється його тонкий артистизм, делікатність, замріяність і рідкісна душевна щирість, любов до природи. Улюбленою твариною письменника був кінь, якого він вважав справжнім витвором природи і уособленням вірності людині. Мабуть, саме тому в його творах ця тварина описана з найбільшою теплотою.

Ім'я письменника привернуло увагу громадськості після появи друком двох його повістей — «Рідна сторона» (1956) та «Кам'яний брід» (1957), які він присвятив темі українського повоєнного села. До літературної спадщини Земляка також відносимо повісті «Гнівний Стратіон» (1960), «Підполковник Шиманський» (1966), роман-дилогію «Лебедина зграя» (1971) і «Зелені млини» (1976), трагедію «Президент» (1974—1976), кіносценарії «Олесь Чоботар», «Новели Красного дому», «Останній патрон».

Писав він також оповідання, нариси та літературно-критичні статті. За його сценаріями поставлено стрічки «Люди моєї долини» (1960), «Новели Красного дому» (1963), «Дочка Стратіона» (1964), «На Київському напрямку» (1967), «Важкий колос» (1969), «Відвага» (1971). За романом Василя Земляка «Лебедина зграя» Іван Миколайчук зафільмував картину «Вавилон ХХ» (1980).

Помер Василь Земляк холодного березневого дня 1977 року, не встигнувши здійснити свої численні творчі задуми. Похований письменник на Байковому цвинтарі в Києві.

Томашпільська районна бібліотека запрошує своїх читачів познайомитись з книжковою виставкою «Без слова вічності немає…» організованою бібліотечними працівниками до 95 річниці від дня народження письменника.