ВАЛІЗКА З КНИЖКАМИ - НАЙКРАЩИЙ ПОДАРУНОК!

Публічна бібліотека Томашпільської селищної ради отримала чудовий подарунок від Проєкту «Валізка з книжками», започаткованого й успішно втілений Goethe-Institut Ukraine. 22 актуальні, сучасні дитячі й юнацькій книги українською мовою, серед яких є одна на німецькій. Це книги, які допоможуть дітям потоваришувати зі своїми емоціями та обговорити те, що їх турбує. Важливим мешканцем «Валізки» є Книжковий Черв’ячок « Bücherwurm». Цю іграшку можна обіймати й разом із ним читати, а ще Черв’ячок дуже любить обговорювати книжки у колі друзів. Також у «Валізці» є матеріали для майстрування, що допоможуть зробити взаємодію з книжками ще цікавішою! Дякуємо за чудовий подарунок!

МУЗИЧНИЙ СИМВОЛ НАЦІЇ

Цьогоріч виповнюється 33 роки з часу затвердження Державного Гімну України. З метою відзначення цієї важливої події, в читальній залі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради проведено інформаційну годину: «Музичний символ нації». До заходу оформлено тематичний стенд, на якому висвітлена цікава інформація, що надає можливість детально прослідкувати шлях, який пройшов український гімн від появи до свого утвердження. У пропонованих виданнях подаються повний текст і ноти Державного Гімну України, інформація про життя і діяльність Михайла Вербицького та Павла Чубинського.

Слова майбутнього гімну нашої держави український етнограф, громадський діяч, поет Павло Чубинський написав восени 1862 року. Вперше цей вірш був опублікований у львівському журналі «Мета» (№ 4, 1863 рік) разом із поетичними творами Тараса Шевченка, тому спочатку авторство тексту приписували Кобзареві. Після публікації, віршем захопився композитор Михайло Вербицький і написав до його слів музику.

ЛОВИ МОМЕНТ! НОВИНКИ ЛІТЕРАТУРИ!

Нові книги в бібліотеці – радість для всіх, і бібліотекарів, і для читачів. Адже кожна нова книга – це завжди подія та нове знайомство. З радістю повідомляємо, що 2025 рік для Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради, розпочався з цінного подарунка, в вигляді 16 – ти чудових нових книг від видавництва Віхола.

«Віхола» - видавництво, що працює з книжками українських авторів у різних жанрах: від детективів, трилерів, фентезі, любовних романів, лірики та воєнної прози до психології, історії та науково-популярної літератури, й розвиває суто український напрямок - нон-фікшн. Книги цього видавництва дуже полюбляють читати читачі нашої бібліотеки!

Працівники бібліотеки щиро вдячні видавництву «Віхола», Ilona Zamotsna за такий чудовий подарунок та добру справу. Успіху, визнання і натхнення вам! Нові книги вже знайшли свої місця на поличках і з нетерпінням чекають на зустріч зі своїми читачами.

#Читай_українське

Мій край, моя родина у старих світлинах

 

Світлини сімейного альбому Шевчука Олександра Івановича, с. Олександрівка, Томашпільської ТГ.

1 Фото. На фото зупинилася мить створення молодої сім’ї. Хребтій Юхтим Антонович,1902 р.н. одружується з шістнадцятирічною красунею Андруховою Ганною Григорівною,1911р.н.

Побралися молодята з великого кохання в далекому 1927, в лютому місяці. Наречені з працьовитих заможних родин, які ще не знають колгоспів, розкуркулення та голодомору. На наречених білі вишиті сорочки з домотканого полотна. Молода у віночку з воскових квітів з биндами. Поверх спідниці попередник (фартух) із візерунчастого шовку. На поясі зав'язана розшита квітами хустка. Поверх одягу, впадають в очі багато разків коралів, намиста, та різних пацьорків. Шию прикрашає згарда (гердана) - прикраса у вигляді стрічки, виготовленої з різнокольрових намистин. На молодому - модний шерстяний костюм та добротні черевики, пошиті на замовлення у томашпільських євреїв-шевців. В якості подарунку на весілля, дядько Юхтима подарував молодим місце під забудову. В тому ж році була побудована хата, в якій народилося у щасливого подружжя п'ятеро дітей. На цьому подвір'ї проживає вже четверте покоління нащадків Юхтима та Ганни Хребтіїв.

с. Олександрівка 1927 рік.

2 Фото. Пройшли роки. Вже й донька Юхтима і Ганни Хребтіїв Ольга, зі своїм нареченим Іваном на весільний рушник стали. Яким же гарним та веселим було то весілля! Про нього навіть в газеті «Слово хлібороба» за 15 червня 1965 року написали! Стаття називалася "Гримить комсомольське весілля". Як передова свинарка колгоспу «Радянська Україна» села Олексадрівки, Ольга Юхтимівна Хребтій, виходить заміж за передовика – тракториста Івана Онуфрійовича Шевчука.

с. Олександрівка 1965 рік.

3 Фото. Другий день весілля. На подвір'ї молодої Ганни Хребтій весело грають Олександрівські музиканти: Іван Дармороз, Іван Стахов, Іван Паламарчук «до гільця». Весільне соснове деревце, гільце, втикали в запашний коровай. Кожну гілку прикрашали квітками, колоссям, калиновими ягодами, шишками хмелю, кольоровими, золотими й срібляними нитками, стрічками й квітами з кольорового паперу. Поєднання гільця і хліба символізували єдність двох родів. Весело танцюють сусіди, колеги з ферми та родина. Серед гостей: Ніна Озеранська, Галина Галуша. Впізнавайте, односельці, своїх рідних та знайомих!

У сім'ї Шевчуків народилися два сини. Вже немає батьків, та залишилося багато світлин, документів про життя гарної, працьовитої родини у сина Ольги та Івана - Олександра, які він передасть дітям та онукам, щоб не забували своє коріння…

с. Олександрівка 1965 рік.

4 Фото. На цьому фото юні олександрівські музиканти на одній із репетицій в Олександрівському клубі. Серед них: Шевчук Саша, Бойко Олег, Заєць Саша, Соловей Саша, Гнесько Саша і Володя, Максимець Діма і Саша, Дмитрук Саша, Гудима Василь, Уськов Володимир. Керівник оркестру - Василь Богачук, який двічі на тиждень добирався з с. Липівки на репетицію до Олександрівського клубу. Духовий оркестр села з успіхом брав участь у багатьох районних масових заходах, урочистостях села, а також весіллях.

с. Олександрівка 1985рік.

Проєкт реалізовується завдяки Лариса Білозір та ГО Ми - Вінничани

#Публічнібібліотеки_проєктна_діяльність

#Публічнібібліотеки_краєзнавча_діяльність

ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТВ'ЯЗНЯ.

 

У пам’ять про хвилі репресій радянських часів та на знак вимоги звільнити усіх сучасних політв’язнів-українців наша країна 12 січня вшановує День українського політв’язня.

В читальній залі Публічної бібліотеки діє книжкова виставка – хроніка: «День українського політв’язня: історії, які варто пам'ятати не лише 12 січня», як шана тим, для кого переконання і цінності стали дорожчими за фізичну свободу.

Цей День відзначають із 1975 року за ініціативою В’ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості радянського режиму. В 1972-му році, 12-14 січня, відбувся «генеральний погром» – найбільша хвиля репресій проти українських дисидентів, які боролися за незалежність України. Тоді за дві доби було затримано та заарештовано більшість відомих представників національно-демократичного руху України – шістдесятників, правозахисників, дисидентів. Серед затриманих у ці дні були: Іван СВІТЛИЧНИЙ, Євген СВЕРСТЮК, Василь СТУС, Леонід ПЛЮЩ, Зіновій АНТОНЮК, Іван ДЗЮБА, В’ячеслав ЧОРНОВІЛ, Михайло ОСАДЧИЙ, Іван ГЕЛЬ, Стефанія ШАБАТУРА, Ірина СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ – усіх і не перерахувати… Майже всі заарештовані були засуджені за «антирадянську агітацію та пропаганду» і відправлені відбувати свої терміни у табори Мордовії та Пермської області Росії, а згодом – у Сибір та Казахстан.

Сьогодні, під час повномасштабної війни на території України, словосполучення «українські політв'язні» знову стало частиною нашого життя. Через тюрми та катівні росії пройшли тисячі наших співвітчизників: українських вояків, які захищають українську землю від московітів.

Ми подумки сьогодні із тими, хто перебуває в неволі. Щиро вдячні тим, хто пройшов через випробування, не зрадивши себе і Україну. Хай кожен український політичний в’язень повернеться додому живим! Слава Україні! Героям Слава!

НА КРИЛАХ СИМОНЕНКОВОГО СЛОВА

8 січня народився Василь Симоненко – український поет, учасник руху опору. Він був одним із числа шістдесятників. Життя поета обірвалося досить рано, але своєю діяльністю та працями він залишив глибокий слід у серці кожного українця.

Сьогодні поезія Симоненка, у якій він возвеличував любов до рідної землі, трепетно відгукується всім нам як ніколи раніш.

На абонементі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради до 90 річчя від дня народження Василя Андрійовича Симоненка проходить презентація книжкової виставки: «Протест проти системи – це частина його життя».

Як вже згадувалось, Василь Симоненко прожив усього лише 28 років. Але протягом усього свого життя він прагнув відродити у своїх сучасників національну гідність, самосвідомість. Головним його завданням залишалося вшанування пам’яті про тих, хто загинув від рук радянського режиму – адже потрібно знати свою історію, щоби вона більше ніколи не повторилась.

Голос поета з відеоресурсу: https://www.google.com/search...

Переглянути відео за посиланням;

https://www.facebook.com/library.tm/videos/1127481439007000/

«Я нічого не писав від себе. Лише записував почуте і відчуте.»

На абонементі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради розпочала промоцію читання 2025 - виставка ювілей:

«Високе світло імені і слова». Сьогодні вона відзначає 90 річчя від дня народження Миколи Даниловича Сома – українського поета-шістдесятника, публіциста. Члена Спілки письменників України з 1958 року, лауреата премій імені Володимира Сосюри та Остапа Вишні.

Микола Сом - автор багатьох поетичних книг: "Йду на побачення", "Хроніка воєнного дитинства", "Присвяти і послання", "Сто епітафій", книжок прози "З матір'ю на самоті" та "Як я Сталіна хоронив", а також відомих ліричних пісень.

Всім українцям, ще з дитинства, припала до душі колискова «Рученьки-ніженьки» на слова Миколи Сома, яка протягом 24 років лунала в ефірі телепрограми «На добраніч, діти», пісня увійшла до Книги рекордів Гіннеса.

Пісні, написані на вірші поета, звучали в кінофільмах; «Коли починається юність», «Хлопчики», «Артист із Коханівки», «Чорноморочка», «Місяць травень», «Їхали ми, їхали» та інших.

Запрошуємо до перегляду тематичної виставки «Присвяти і послання Миколи Сома».

#Читай_українське