ПИСЬМЕННИК З МУЖНІМ І ЧУТЛИВИМ СЕРЦЕМ

«Він мав талант людяності. І вроджений, і вистражданий», – писав про Григорія Тютюнника його молодший брат, відомий письменник Григір Тютюнник.

До 105 річниці від дня народження письменника на абонементі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради виставка – портрет « Зоряні межі Григорія Тютюнника», яка допоможе доторкнутись до творчого надбання письменника .

Цікаві факти з життя і творчості письменника

Дід Федот (Буденний), на радощах, що народився внук, вдома хильнув чарчину і пішов до сільради, але по дорозі не зміг проминути «Гузійку» , то й забувся як треба записати ім’я. Довго пригадував, а потім сказав секретареві: «Пиши- Грицько».

Григорій, знаючи несприйняття матір’ю цього імені, підписувався у листах «Ваш син Горя», а мати називала сина все життя Єгором.

Він добровольцем пішов на війну. Двічі втікав з полону, перебував в партизанському загоні «За Батьківщину», що діяв на території Чехословаччини. Мав два тяжких поранення. Останнє з них – з осколком біля серця, який мучив його усе життя і врешті-решт став причиною його ранньої смерті.

Григорій по-справжньому віддався поезії в роки війни. У його фронтових віршах і біль, і розпач, і трагедія загибелі бойових товаришів, і життєствердна віра в перемогу. Першою опублікованою книжкою була збірка оповідань «Зорані межі» (1956), потім повість «Хмарка сонця не заступить» (1956), роман «Буг шумить» (1965). Книгою короткого життя Григорія Тютюнника став роман «Вир» . За цей роман письменника уже посмертно було удостоєно Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка.

Григір Тютюнник гарно співав народні пісні ,глибоко шанував, знав їх безліч. 28 серпня 1961 року у він переміг в імпровізованому турнірі знавців української пісні. А 29 серпня його не стало. Ніхто не чекав цього. Поховали його у Львові на Личаківському кладовищі.

#Читай_українських_авторів