Сторінками сімейного альбому Сокольвяк–Шкільнюк Світлани Іванівни с. Кислицьке Томашпільська ТГ. Сімейні фото мають величезне значення для сім’ї, а старі пожовклі знімки ми завжди розглядаємо з насолодою. Вони розповідають про родину, їх побут і про найголовніші цінності. Від часу фото мають пошкодження, але це найцінніша річ, що є у нашій родині!
Фото 1. Цьому сімейному фото родини Бойко приблизно 70 років. Бойко Фросина Павлівна (моя бабуся), з двома доньками та онуком. Найстарша Паша сидить біля матері, обнявши синочка Іванка, моя мама Надія стоїть на задньому плані. Рано залишилася бабуся вдовою. Не повернувся з фронту Великої Вітчизняної її чоловік, Никон Бойко, пропав безвісти мій дідусь… Залишилося сиротами четверо дітей - три доньки: Паша, Надія, Віра та син Сергій. Піднімала Фросина своїх діток сама, була і за матір і за батька. Виростила їх добрими, працьовитими людьми. Поодружувала, та й онуків дочекалася. Пішла в засвіти бабуся Фросина в 1976 році. фото 1963 року.
Фото 2. Ця красива юна дівчина з сміливим та впевненим поглядом – моя мама Бойко Надія Никонівна (1937 р. н). Мамі тут дев’ятнадцять. Біленький мереживний комірець їй так до лиця…Фото 3. На світлині моя тітонька - Віра Бойко. Фотографія подарована сестрі Надії перед весіллям. Так написано її рукою на зворотній стороні фотографії. Фото 1964 року.
Фото 4. Мій дядько Бойко Сергій Никонович. Миті служби в армії Нова Находка, (затока Японського моря Тихого океану). Молодий дядько Сергій милується морськими краєвидами. Нова Находка, 1951 рік.
Фото 5. На фото моя рідня. Феврона Бурдейна, двоюрідна сестра бабусі Фросини, тримає під руку свого чоловіка Григорія, який з повагою, по родинному, взяв і собі під руку Фросину Бойко. Фотографувалися на подвір’ї бабусі Фросини, під крислатими вишнями, а в правому кутку фотографії видніється стіна її будинку.1973 рік.
Фото 6. Три подруги: ліворуч - Рая Троянова, праворуч Галя Мазур, а посередині Надя Бойко. Молоді, усміхнені дівчата сфотографувались біля Кислицької церкви мучениці Парасковії (1878 року побудови). Видніється дерев’яна стіна святині, як згадка про дуже гарну споруду, стару святиню села. Адже в 2004 році будівля церкви згоріла під час пожежі. Спільними зусиллями жителів села та пожертвами жителів Томашпільського району, побудовано нову церкву.с. Кислицьке. Храмове свято. 1958 рік.
Фото 7. Осінь пора весіль. Ось вже й подруги заміж подались! Наречена Вапнярчук Параска, наречений Ліздунов Іван. Дружки нареченої зліва направо: Бермес Катерина Яківна, Бойко Надія Никонівна та Чорна Тамара Григорівна. Одяг, який на дівчатах, одягали дружки – «дівки на виданні». До кіс дівчата прив’язували різнокольорові бинди, а голова покривалась хустиною. Поверх спідниць одягались білі вишиті фартушки, обшиті мереживом. А які гарні на дівчатах вишиваночки! Бувало, що дівчата замінювали вишиванки на елегантні, гарного крою сатинові блузки. На нареченій Парасці вінок з воскових білих квітів з зеленими листочками, білий вельон, біле плаття, на шиї пацьорки. Чомусь звернула увагу, що каблучки молодих одягнені на вказівний палець. Дізналась з народних джерел, що такий спосіб носіння каблучок символізує достаток та розширення сім’ї і це робить каблучку особливо потужною. Мабуть таки знали щось наші кисличани!
Фото 8. Весілля моїх батьків. Своє кохання моя матуся зустріла в сусідньому селі Липівка. На фото щасливий наречений (молодий) – Шкільнюк Іван Михайлович та ніжна і тендітна наречена (молода) – Бойко Надія. Мить народження нової родини Шкільнюків. Мої батьки жили разом з бабусею Фросиною, народили і виховали двох доньок - Людмилу та Світлану. Тато працював на круп. заводі в смт. Вапнярка слюсарем, а згодом став машиністом насосної стації. Мама трудилася в колгоспі ім. Шевченка, ланковою буряківничої ланки. Фото 1964 року.
Фото 9. Весна: «буряки рядочками, стеляться листочками». Ланка з новими силами та новенькими сапами розбирають буряк на родючих ланах Кислицького. Зліва направо ланкова Шкільнюк Надія, Павлига Даша, Паламарчук Катерина, Заворітна Катерина, Гоголь Галина, Мазур Тетяна, Рура Докія, Гриб Марія, Щерба Євдокія, Рура Євдокія.
1987 рік.
Фото 10. Осінь. Бурякові жнива. Тільки що вручну на «раз, два, три» загрузили ЗІЛа буряком. А він тієї осені виріс на славу! Ліворуч Шкільнюк Надія – ланкова (моя мама), тримає буряк у руках Паламарчук Катерина, поряд Щерба Євдокія. Буде цукор! Колгосп ім. Шевченка 1987 рік.
Проєкт реалізовується завдяки Лариса Білозір та ГО Ми - Вінничани
Немає коментарів:
Дописати коментар