Вічна слава безсмертно хоробрих

У кінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Національної Республіки. Січень 1918 року. Три більшовицькі армійські групи (5 тисяч осіб) під загальним командуванням М. Муравйова виступили на Київ. 


29 січня 1918 року бійці Студентського куреня, учні Військової школи й невеликий відділ Вільного Козацтва (усього близько 300 осіб) зайняли оборону обабіч залізничного полотна поблизу станції Крути.

П’ять годин безперестанку студентський курінь стримував наступ червоних, втрачаючи молоді життя, під градом куль і гранат. Нерівний бій. Молоді захисники свободи і незалежності українського народу загинули на полі бою.

Ми вчитуємося в цю сторінку історії. Читаємо і не розуміємо: чому так сталося? Хто вони, ці юнаки, 300 безвусих студентів? Чому саме вони опинилися там?

Трагічна загибель Студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. 

Історію творять люди... Кожне покоління обирає чи то власний тягар непевності, чи палаючу Свободу. Крутянці обрали Волю! «Безвусі, юні, вічно молоді, Ви клали голови за рідний Київ, Скріпивши крок державницькій ході, Вписавши подвиг у свободи вияв», – написав у вірші «Крутянці» Яр Славутич. Про тих, хто в боротьбі за волю не дожив до сьогоднішнього дня, йшла мова під час патріотичної години «Вічна слава безсмертно хоробрих», яка пройшла в читальному залі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради. Присутні переглянули документальний фільм «Крути: історія однієї "зради", що стала перемогою», огляд книжкової виставки провела бібліограф Г. П. Чорна.