Представляє книгу Кароліни Лянцкоронської "Воєнні спогади"
Книга привертає увагу прізвищем автора: Кароліна Лянцкоронська. Відома історія графів Лянцкоронських налічує біля 7 століть. За цей час серед представників роду були коронні гетьмани, старости, каштеляни, воєводи, депутати та сенатори численних сеймів та парламентів. Сама ж авторка книги є останньою представницею давнього шляхетського роду, яка теж залишила яскравий слід у історії 20-го століття: як гуманіст, правозахисник, патріот, науковець та меценат.
Її книжка починається словами: «Уночі 22 вересня 1939 року совєтська армія зайняла Львів». Авторка описує події, які бачила на власні очі — прихід радянських військ до Львова, допити НКВС, діяльність у польському русі опору, ув’язнення в Станиславові та концтаборі Равенсбрюку.
Її «Воєнні спогади» важливі сьогодні своїми паралелями із сучасністю.
Ось що описує авторка: «Коли у нашій квартирі зайняв одну кімнату совєтський офіцер, то Ганя (служниця) мене застерегла : «З ним щось не тойво – він соває голову до кльозету». Наступного дня Павлишенко вже ганяв за нею з револьвером, бо ніби вона винна в тому, що коли він смикає за ланцюжок, вода тече недостатньо довго – і він не встигає добре вимити голову». Як бачимо, любов до унітазів так і залишилась в генах наших ворогів до теперішнього часу. Наводила пан Кароліна приклад, як дружини совітських офіцерів з’явились у театрі в шовкових нічних сорочках, вважаючи,що це вечірні плаття…
В ході своєї підпільної діяльності, Кароліна Лянцкоронська опиняється у концтаборі Равенсбрюк. Там перебували жінки, взяті в полон на російському фронті. Вона згадує: «Коли совітки сходились втрьох – це вже була юрба, вони відразу втрачали свою індивідуальність, ставали майже фізично схожими одна на одну, а їхні реакції уподібнювалися до реакцій їхньої лідерки». Проте одна із цих жінок, коли залишилась наодинці з пані Кароліною висловила свою вдячність «Пані Карло, може, ми вже ніколи не побачимось, але я вас не забуду, бо я відкрила вас. Ви – людина». І двічі повторила: «Ви - чєлавєк».
«Воєнні спогади» звучать особливо гостро на тлі нинішньої війни в Україні, адже описують досвід окупації, репресій та боротьби за свободу.
«Життя, попри все – це щось неймовірно прекрасне», – пише Кароліна Лянцкоронська у «Воєнних спогадах». І щоби про це не забувати, варто прочитати цю книжку, бо такі тексти надають сил і дарують надію вижити й перемогти .Запрошуємо до читання!
Покниговано читачкою @Viktoria Kiturko
Немає коментарів:
Дописати коментар