«Туристичні магніти Томашпільщини» - це не лише про мальовничі локації чи відпочинок. Це насамперед про сенси, які змушують зупинитися, замислитися та відчути зв'язок часів. 
Сьогодні в проєкті - Гоців яр, місце пам’яті та скорботи
Цьогоріч виповнюється 85 років з дня страшної трагедії.
На околиці села Пеньківка, у межах історичного кутка, який місцеві жителі традиційно називають Шляхетчина, розкинув свої круті береги Гоців яр. Протягом багатьох років це місце залишалося звичайною частиною сільського ландшафту, аж поки події Другої світової війни не перетворили його на місце глибокої народної скорботи. 
Це не просто узагальнена сторінка війни - це трагедія конкретної родини, яка розгорталася на очах усього села і стала першим страшним епізодом Голокосту на Томашпільщині.
Може, якщо це родина Менделя Штенберга із Пеньківки.
28 липня 1941 року в яру обірвалося 13 життів: дев'ятеро дорослих та четверо зовсім маленьких дітей.
Найстаршій дитині було лише 6 років, а найменшій - усього 9 місяців... Вони не були військовими, вони були чиїмись сусідами, друзями, звичайною великою родиною…
Десятиліття, що минули, не зменшують болю від цієї втрати, але підкреслюють наш обов'язок - берегти пам'ять. 
Сьогодні в Гоцовому яру стоїть гранітний знак. Але сам по собі пам'ятник - це лише камінь. Справжню пам'ять бережуть люди, які приходять сюди, аби відчути цінність кожного людського життя та крихкість миру. 
За єврейською традицією, на могили не приносять квітів - ні живих, ані штучних. На знак пошани та вічної пам’яті відвідувачі залишають на плиті невеликі камінчики, які символізують непорушність нашої пам'яті про померлих. 

Гоців яр для Пеньківки та всієї Томашпільщини - це не просто географічний об'єкт чи предмет краєзнавчих досліджень. Це офіційне та священне місце пам'яті, яке нагадує нам про важливість збереження локальної історії заради мирного майбутнього наступних поколінь. 

Допис про відкриття пам'ятного знаку
https://tom.gov.ua/news/1691750564/...








Немає коментарів:
Дописати коментар