Жінки-волонтери,жінки-захисниці України

Війна перевернула з ніг на голову життя всіх українців. Чоловіки покинули рідні домівки і подалися на фронт захищати рідну землю від ворога. Не відстають і жінки: деякі теж взяли до рук автомати і нарівні із чоловіками б’ються на лінії вогню…

Під час війни значно збільшилася кількість жінок, які служать в українській армії, при цьому кілька посад, які були зарезервовані лише для чоловіків, стали доступними і для жінок. Від початку вторгнення до лав ЗСУ долучилися близько 6 тисяч жінок, а вже станом на липень 2022 р. їхня кількість перевищувала 38 тисяч.

Не меншу хоробрість показують й жінки-волонтерки, які забезпечують міцний тил та є надійною опорою. Вони не шкодують ані часу, ані сил, ані навіть життя: збирають кошти, шукають та купують все необхідне, випікають, варять, в’яжуть, відвозять на фронт.

Українське волонтерство особливе, а відрізняється від усього саме жіноче волонтерство. Українські жінки під час російсько-української війни роблять усе, аби зберегти свою родину, рід та цілу Україну.

В читальній залі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради оформлено тематичну виставку «Жінки – волонтери, жінки – захисниці України», яка присвячена жінками, які воюють, годують, моляться, кохають і наближують перемогу. На виставці висвітлено і волонтерську діяльність наших томашпільчанок. Саме завдяки їхньому патріотизму та копіткій волонтерській праці, наші захисники забезпечені маскувальними сітками, теплими речами та різними смаколиками.

Перша леді України Олена Зеленська заявила, що «наш опір, як і наша майбутня перемога, набули виразно жіноче обличчя». Кожна жінка волонтер, жінка захисниця здобуває Україні славу на своєму фронті.

Разом до Перемоги!

Кобзареве слово наближає Перемогу

Двісті дев’ята весна крокує Україною, Україною зраненою,зруйнованою, попеченою, але нескореною.

Шевченкове слово для українців всього світу завжди було дороговказом, а зараз воно спільно з нашими воїнами б’є лютого ворога, допомагає всім нам усвідомити: хто ми?

Чиїх батьків діти?

Бібліотека для дітей організувала читацький марафон «Кобзареве слово наближає Перемогу». Вірші Шевченка читають діти і онуки наших визволителів, дружина і матір воїнів, вимушені переселенці з Херсонщини та активні читачі закладу.

Переглянути відео за посиланням:

https://www.facebook.com/libraryofchildren/videos/1619231768582837/

Вічний як народ

Щороку, 9 березня, Україна святкує день народження Тараса Шевченка. У дні потрясінь, революцій та війни Кобзар як ніколи актуальний. Тарас був поруч із нами під час Революції Гідності. Тарас Шевченко з нами сьогодні, в його рядках знаходимо силу, віру і наснагу.

В читальній залі Публічної бібліотеки для учнів Томашпільської дитячої музичної школи, проведено літературну годину «Читаємо Тараса, учімося у нього».

Досить цікаву та різноманітну інформацію про життя письменника, його дитячі та юнацькі роки донесла присутнім бібліотекар читального залу Олена Коновал. Також пролунали поезії великого українця Кобзаря.

Відкрити багатогранну постать поета для школярів допомогла книжкова виставка «Слово Кобзаря - джерело невмирущого духу», на якій були представлені твори геніального поета, наукова та публіцистична література про нього

«Служу… на славу імені України»

В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам’яті та з великою любов’ю й повагою передає із покоління в покоління.

Як для нас, так і для всього світу Тарас Григорович Шевченко – це Україна, а Україна – це Тарас Шевченко.

Тому 209-й день народження Тараса Шевченка – це привід не лише вшановувати пам'ять великого Кобзаря, але й згадати творчість, яка не втрачає своєї актуальності у наші дні.

На абонементі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради проходить презентація книжкової виставки «Служу… на славу імені України».

Для експозиції підібрано літературу, що розкриває творчий та життєвий шлях Тараса Григоровича, його спадок як письменника, художника, мислителя і борця за волю України. Книжкова виставка також поведе і Тарасовими шляхами Вінниччини та Поділля. Адже мандруючи Поділлям, Вінниччиною, Кобзар записав низку пісень та зібрав ряд відомостей про народного месника Устима Кармелюка.

Шановні читачі, Тарасові твори чекають на вас!

Всесвітній день письменника

 

Щорічно 3 березня в усіх країнах відзначається Всесвітній день письменника – професійне свято літераторів. Повна назва цього свята - Всесвітній день миру для письменника.

Всесвітній день письменника відзначають не лише романісти, прозаїки, поети, памфлетисти, публіцисти, фантасти, фейлетоністи, новелісти, есеїсти та інші майстри слова. Його по праву вважають своїм журналісти, історики та блогери.

Ідея створення організації належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт. Першим президентом ПЕН-клубу став англійський письменник Джон Голсуорсі. В 1923 р. відбувся перший міжнародний конгрес ПЕН-клубу в Лондоні, в той час такі центри створились в 11 країнах світу. А сьогодні подібні центри діють в 130 країнах.

В Україну свято прийшло аж у 2012 р. завдяки ініціативі української письменниці Лариси Ніцой. В Україні існує Національна спілка письменників України (НСПУ) – добровільна творча організація професійних літераторів України: поетів, прозаїків, драматургів, критиків і перекладачів. НСПУ має власне книжкове видавництво – «Український письменник». У Будинку письменників працює одна з кращих в Україні бібліотек з книжковим фондом у понад сто десять тисяч томів.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Перший професійний письменник України Іван Нечуй-Левицький пішов з роботи вчителя російської мови заради письменництва на рідній солов’їній.

Тарас Шевченко за своє життя написав 237 віршів і поем.

Родина Бориса Грінченка розмовляла російською, але після прочитання «Кобзаря» письменник твердо вирішив спілкуватись виключно українською.

Василь Симоненко терпіти не міг роботу журналіста, тому що не бачив у ній творчої свободи.

Микола Гоголь мав пристрасть до рукоділля: в’язав на спицях шарфи, кроїв сестрам сукні, ткав пояси, до літа шив собі шийні хустки.

Джек Лондон був соціалістом, а крім того ‒ першим в історії американським письменником, який заробив своєю працею мільйон доларів.

Агата Крісті страждала на дисграфію, тобто практично не могла писати від руки. Всі її знамениті романи були надиктовані.

Едгар По все життя боявся темряви.

Оноре де Бальзак завжди писав у темряві.

Чарльз Діккенс настільки не любив пам'ятники і монументи, що у своєму заповіті суворо заборонив зводити їх йому. Єдина бронзова статуя Діккенсу встановлена у Філадельфії.

У Лорда Байрона було чотири домашніх гусаки, які всюди слідували за ним, навіть на громадських зборах.

Марк Твен був винахідником. Його розробки ‒ блокнот з відривними листочками для журналістів, шафа з розсувними полками, а також самий геніальний з його винаходів – машинка для зав’язування краваток!

Лютий рік –РІК, ЩО НАВЧИВ НАС ЖИТИ І ПЕРЕМАГАТИ!

 

Після восьми років військової агресії проти України (окупований Донбас та окупований Кримський півострів) росія розпочала безпрецедентну повномасштабну війну проти нашої країни. 24 лютого 2022 року збройні сили Російської Федерації напали на Україну.

Десятки тисяч патріотів нашої держави знаходяться на передовій, захищаючи неньку Україну. Гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них − наші земляки, які не задумуючись пішли боронити державу.

В читальній залі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради до річниці повномаштабного воєнного нападу росії на Україну оформлено виставку реквієм: «Лютий РІК: РІК , ЩО НАВЧИВ НАС ЖИТИ І ПЕРЕМАГАТИ!»

Росіяни знищили величезну кількість цивільної інфраструктури, зокрема дитячі садки, лікарні ,бібліотеки та культурні об’єкти, цілі міста і села…

Від агресії росії загинули мирні жителі, безневинні діти…

Мільйони людей стали вимушеними біженцями та знайшли прихисток в інших країнах.

Російське вторгнення стало наймасштабнішим і навіть ще більш смертоносним, ніж будь-який інший конфлікт, що мав місце в Європі після Другої світової війни.

Та протягом всіх страшних днів повномасштабної війни, українці довели, що ми вміємо мобілізуватись та оперативно діяти навіть у найскладніших ситуаціях. За одну ніч уся країна об’єдналась навколо спільної мети — зберегти якомога більше життів. Кожен знайшов своє місце в екосистемі допомоги та продовжує боротись. Сотні тисяч людей приєдналися до волонтерського руху: допомагають у гуманітарних штабах, плетуть маскувальні сітки, закуповують амуніцію тощо. Об’єднані мужністю та рішучістю, українці борються з агресором на всіх фронтах.

Ми обов’язково переможемо! Бо ми – країна незламних і світлих!

Любомир Гузар людина епохи.

.

Народився Любомир Гузар 26 лютого 1933 року в родині Ярослава Гузара та Ростислави Демчук у Львові.

У 1944 році сім'я його батьків виїхала до Австрії: у місті Зальцбурзі продовжив навчання в українській гімназії, а переїхавши у 1949 році в США, закінчив середню освіту в малій духовній семінарії Стемфорді .Член Пласту. Капелан молодечих таборів Спілки Української Молоді, штат Нью Йорк.

Богословські студії відбув у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні. В 1958 році, здобув ліцензіат богослов'я. У 1958—1969 роках — вчитель і префект у Стемфордській Духовній Семінарії Святого Василія

1969 рік - доктор богослов'я, 1972 р. захищає дисертацію на тему «Митрополит Андрей Шептицький — провісник екуменізму», в цьому ж році У 1972 році вступає в монастир св. Теодора Студита у Італії. У 1978 році Патріарх Йосип призначає єпископа Гузара архімандритом цього монастиря. У 1984—1991 роках — протосинкел Львівської Архієпархії у Римі.

У 1993 році з усією монастирською спільнотою повернувся до України. 25 січня 2001 року обраний Архієпископом Львівським та Главою Української греко-католицької церкви.

21 лютого того ж року Любомир Гузар став Кардиналом Католицької церкви з титулом святої Софії на Віа Боччеа.

У 2002 році прийняв Громадянство України.Останні роки проживав у селі Княжичі Броварського району Київської області. Помер 31 травня 2017 року в клінічній лікарні «Феофанія» після важкої недуги (цукрового діабету)

Переглянути відео за посиланням:

https://www.facebook.com/library.tm/videos/1190208935216318/