КУЛЬТУРА – ОСНОВА МИРНОГО ЖИТТЯ

9 листопада в Україні відзначається Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва. Це професійне свято всіх тих, хто займається мистецтвом, популяризує українську культуру, підтримує національні традиції та ідеї. Сьогодні у сфері культури працює величезна спільнота – численні митці, театральні діячі, музиканти, фольклористи, фахівці музейної, архівної, бібліотечної справи, книговидавці, науковці та викладачі спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, народні майстри та аматори народного мистецтва. Щоденна творча праця цих людей і є запорукою збереження та розвитку культурних надбань України.

В цей святковий день Публічна бібліотека пропонує увазі відвідувачів книжкову виставку «Культура – основа мирного життя», на якій представлені публікації про видатних земляків, народних майстрів, самодіяльні аматорські колективи Томашпільщини.

Нехай не вичерпується у ваших душах творча наснага та бажання дарувати людям свій талант. Разом – до Перемоги!

Будь на сторожі якісної інформації

Приємно, що в цифрову епоху в Україні започатковується новий символ для української цифрової спільноти — Національний тест із медіаграмотності. У промоції третього тесту взяли участь бібліотечні працівники, вчителі ДМШ та читачі Публічної бібліотеки.

А сьогодні ми зібрались на медіагодину, щоб перевірити вірні відповіді на запитання тесту. У всіх, хто взяв участь в ньому, виникло кілька питань, над якими довелося подумати. Найперше, це питання про згенеровані штучним інтелектом зображення, а також формулювання питань і відповідей, які можна неоднозначно трактувати. Загалом, у п’яти блоках подані переважно типові приклади, з якими кожен із нас стикається. Цей тест корисний абсолютно всім, хто хоче перевірити свої знання, та покращити свій рівень медіаграмотності.

#Національний_тест_з_медіаграмотності

https://filter.mkip.gov.ua/vidpovidi-test-2024/

ПРОЄКТ «Мистецька палітра Томашпілля»

 ВОНА ВИШИВАЄ ЖИТТЯ…

ПРОЄКТ «Мистецька палітра Томашпілля» триває! І сьогодні продовжує його Надія Поборознюк з Олександрівки. Хто хоч раз побував у будинку цієї неймовірної майстрині, яка своїми руками з маленьких бісеринок створила чудові і неповторні картини, музей краси й фантазії, той захоче ще не раз поринути в дивовижний світ її картин, відчути духовне сяйво ікон, в які пані Надія вкладає частинку своєї душі.

Уміння серцем відчувати навколишню красу й відтворювати її в узорах, Надія навчилась від матері - Марії Петрівни Липової, відомої в Олександрівці вишивальниці. Роботи мами і доньки експонувалися на районних виставках народної творчості, та на всіх культурних заходах села. «Жодного дня без голки!» - такий девіз талановитої майстрині.

Ділиться Надія своїм талантом, навчаючи мистецтву вишивання своїх подруг та сусідів. В колекції майстрині скатертини, серветки, вінчальні рушники, картини, ікони, які вона щиро роздаровує родичам та друзям. ЇЇ оселя нагадує найвишуканіший музей вишивки!

Наразі пані Надія працює над вінчальними іконами, а це дуже кропітка та відповідальна робота.

Пропонуємо разом помандрувати в світ мальовничого живопису ниткою та іскристим бісером, в світ добрих почуттів та прагнень, де сюжетні композиції на полотні, реальні та алегоричні образи, створені умілими руками Олександрівської вишивальниці Надії Поборознюк, надихають на добро та злагоду.

#Публічнібібліотеки_проєктна_діяльність

#Публічнібібліотеки_краєзнавча_діяльність

Переглянути відео за посиланням;

https://www.facebook.com/library.tm/videos/1681832609040196/

1000 ДНІВ ВІЙНИ

19 листопада 2024 року виповнюється тисяча днів від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну (24 лютого 2022 року). Це тисяча днів героїчної, але нерівної боротьби з ворогом. Тисячі людей загинули, мільйони були вимушені покинути рідні домівки. Завдано непоправної шкоди численним населеним пунктам по всій країні, знищено сотні закладів освіти, науки і культури.

Під обстрілами, в еміграції, навіть в окопах — українські митці продовжують писати, документуючи нову реальність. Про війну в Україні написано тисячі статей, зняті документальні фільми. Фотографії війни в Україні — на перших шпальтах світової преси, а стрічки — на міжнародних кінофестивалях.

Сьогодні читання для багатьох є рятівною паличкою у подоланні тяжких думок воєнного часу. Читачі шукають те, що підтримає, вселить віру та надію.

Пропонуємо вашій увазі літературу, яка написана і видана під час повномасштабного вторгнення та актуально відображає події сьогодення.

#Читай_українське

ПИСЬМЕННИЦЯ СУЧАСНОСТІ: ІРЕН РОЗДОБУДЬКО

Свій День народження відзначає українська письменниця, поетеса, журналістка, ілюстраторка, сценаристка Ірен Роздобудько. Перу письменниці належить більше 30 романів різного жанру, вона автор декількох поетичних збірок, сценаріїв, восьми кінострічок та серіалів, серед яких "Поводир'' Олеся Саніна. Вона є автором ілюстрацій книжок Лариси Масенко, Елеонори Соловей, Леся Танюка. В одному з інтерв'ю письменниця зізналася, що колись зовсім не володіла українською мовою та почавши писати романи - стала однією з найуспішніших та найтитулованіших авторок України.

До Дня народження письменниці, на абонементі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради організовано книжкову виставку «Письменниця сучасності: Ірен Роздобудько», де представлені художні твори авторки: детективи, любовні, психологічні та сатиричні романи, дитячі твори і матеріали про життя і творчість.

Ірен Роздобудько лавреатка та переможниця літературних конкурсів «Коронація слова»; Спеціальна відзнака конкурсу «Коронація слова 2011» у номінації «Кіносценарії» за «Садок Вишневий…» (разом із Олесем Саніним); переможниця «Ґранд-Коронація» за роман «Фаріде. Відзнака «Золотий письменник України»; Фіналістка Шевченківської премії у номінації «Література» Премія імені Дмитра Нитченка.

#Читай_українське

 

Фотографії сімейного альбому Воленюк (Гевчук) Юлії Василівни с. Кислицьке.

Фото 1. Мабуть, якась святкова подія зупинила цю чудову мить життя моїх прабабусі та прадідуся Василя Васильовича (1901-1985) та Дарки Антонівни (1906 – 1994) Рурів.

На старенькому диванчику сидять у парі – втомлені прожитими роками, але такі щасливі! Скільки випробувань випало на їхню долю! Голодовки, Велика Вітчизняна війна, важка праця в колгоспі «10 річчя КІМУ», а згодом ім. Шевченка в рідному селі Кислицьке. Народили і виховали донечку Катрусю. Добром і мудрістю світяться очі моїх рідних… Вони ніби промовляють: «Запам’ятайте нас такими…» . І ми вас пам’ятаємо, рідненькі…

Фото 1981 року.

Фото 2. Далекий 1942 рік. Учні п’ятого класу, серед яких моя бабуся, Рура Катерина Василівна (1931 – 2013). Перший ряд з права Павлига Марія Степанівна, біля неї моя бабуся Катя, перша зліва Павлига Євгенія Семенівна. На жаль, ні прізвища вчительки, ні дітей не знаю, тому, шановні односельчани, упізнавайте своїх рідних, згадайте їх добрим словом.

Фото 1942 року

Фото 3. Цей юний усміхнений хлопець з пишним чубом та в гарній вишиванці – мій дідусь, Заворітній Григорій Максимович (1929- 2005). Дідусеві 19 років.

фото 1948 року.

Фото 4. Це фото особливе, тому що на ньому моя матуся – 9 ти річна Заворітня Марія Григорівна (1948- 1989), охайно заплетена в тугенькі кіски, в красивому платтячку, мабуть з своєю улюбленою книжкою та букетиком запашних квітів. Марійка стоїть біля своєї бабусі Дарки, бабусі 51 рік. На фоні смугастого домотканного килимка батько Григорій і мати Катерина Заворітні – щаслива молода сім’я.

Фото 1957 року.

Фото 5. Моя мама - Заворітна Марія Григорівна зправа зі своєю подругою Мазур Надією Іванівною, в святковому вбранні, вишитих фартушках з мереживом. Різнокольорові атласні стрічки, спадають на гарненькі блузочки, голови дівчат пов’язані білими невеликими терновими хустками. Такий одяг носили дружки на весіллі, подругам по 18 років.

Фото 1967 р.

Фото 6. Дві гарненькі братові - зліва Заворітна Катерина Василівна з Заворітною Євгенією Семенівною (1948-1914) (їх чоловіки рідні брати). Фотографувались молоді жінки на велике релігійне свято Пантелеймона, в цей день в селі Кислицьке Відпуск.

Лише на релігійні свята, чи весілля, приїздив до села фотограф, сельчани запрошували його в кожну родину, щоб сфотографуватися.

Фото 1978 року, біля оселі бабусі Каті.

Проєкт реалізовується завдяки Лариса Білозір та ГО Ми - Вінничани

#Публічнібібліотеки_проєктна_діяльність

#Публічнібібліотеки_краєзнавча_діяльність