ЛЮТНЕВА «СПЕКА» ДЕБАЛЬЦЕВОГО

 

18 лютого минає 10 річниця завершення битви за Дебальцеве. В читальній залі публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради оформлено виставку – хроніку: «Битва за Дебальцеве: хроніка стійкості та мужності».

Головні бої за місто Дебальцеве тривали з 27 січня до 18 лютого 2015 року. Із падінням Донецького аеропорту російські гібридні сили почали наступ на місто, що є великим залізничним вузлом і лежить на автошляху міжнародного значення й поєднує Луганськ із Донецьком.

Відхід українських підрозділів, які утримували так званий Дебальцевський виступ, розпочався в ніч із 17-го на 18 лютого. В результаті операції плацдарм залишили близько двох з половиною тисяч українських силовиків.

Так, кожне життя - неоціненне. У цей день ми згадуємо героїв, які віддали життя за Україну, та віддаємо шану тим, хто вистояв у жорстоких боях. Нам потрібно пам’ятати, що все було недаремно, що для захисників України, які пройшли Іловайськ, Донецький аеропорт, Дебальцеве, які сьогодні боронять східні кордони України, справедливість – найвища правда і найвища міра.

ТВОРИ ДОБРО – ПОДАРУЙ БІБЛІОТЕЦІ КНИГУ!

Вже не перший рік Публічна бібліотека Томашпільської селищної ради проводить акцію "ПОДАРУЙ БІБЛІОТЕЦІ КНИГУ". Здавалось би, важко в наш час достукатись до людських сердець, та дуже приємно, що серед наших читачів так багато небайдужих людей, які знаходять можливість відгукнутись на заклик про допомогу. Сьогодні до нашої книгозбірні завітала наша добра, шановна благодійниця Olenka Onohda, з чудовим подарунком – книгами! Дякуємо Вам, пані Олено, за підтримку бібліотек, за Вашу чудову ініціативу, за щедрість і розуміння важливості читання.

Нація, яка ЧИТАЄ - НЕПЕРЕМОЖНА!

ДЕНЬ ВІДКРИТИХ СЕРДЕЦЬ У БІБЛІОТЕЦІ.

День святого Валентина – це час теплих почуттів, романтики та гарного настрою! Щоб зробити цей день ще яскравішим, в читальній залі Публічної бібліотеки відкрито чарівну фотозону : «День відкритих сердець». Приходьте самі, з друзями чи коханими, робіть чудові фото та діліться святковим настроєм! Ми відібрали для вас найцікавіші та захоплюючі книги про кохання! Це буде незабутнє книжкове побачення! Створіть собі гарний настрій, зробіть фото на пам’ять!

ОДВІЧНИЙ БІЛЬ... ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИЙ ОБОВ'ЯЗОК.

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 36-та річниця виведення військ з Афганістану.

В читальній залі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради відбувся історичний фактаж:

«Час і досі не загоїв рани». Бібліотекар Оксана Чудак розкрила присутнім події тієї далекої війни, ознайомила з біографіями воїнів-земляків, які загинули виконуючи свій обов`язок в Афганістані . З тематичної книжкової виставки молодь ознайомилася зі спогадами воїнів – інтернаціоналістів та цікавими фотографіями жителів громади, які брали участь у чужій, страшній війні . Афганська війна — остання з великих імперських авантюр СРСР, 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю. Війна була програна.

На жаль, росія, як правонаступник СРСР, так і не зробила висновків — тепер вона прийшла з війною в Україну. Попри все, українці -ветерани війни в Афганістані, починаючи з 2014 року, використали той досвід для захисту територіальної цілісності України, діляться ним із сучасними захисниками. Чимало з них — проявили себе в АТО, ООС, і продовжують боронити державний суверенітет під час повномасштабного вторгнення. Ми маємо пам’ятати, що не має виправдання тим страшним втратам, які понесли тоді звичайні родини, чиї сини та доньки були використані режимом для посилення імперських амбіцій Кремля.

ДЛЯ БІБЛІОТЕК - З ЛЮБОВ'Ю!

Найбільше наше багатство – це друзі бібліотеки, які не лише дарують нам свої вдячні посмішки, а й поповнюють наш книжковий фонд новими виданнями.

Нещодавно Публічна бібліотека Томашпільської селищної ради отримала в подарунок від письменника, члена Національної спілки журналістів України, заслуженого працівника культури Плаксюка Юрія Олександровича, 42 примірники художніх творів та публіцистики, які поповнять книжкові полиці в кожній книгозбірні нашої громади.

Читачів потішать книги "З глибин і до небес", "Все в минулому", “Одержимий торевт", "На стороні добра".

Бібліотечні працівники Томашпільщини щиро вдячні шановному книжковому благодійнику за безцінні подарунки. Вони доповнили скарбницю мудрості, з якої черпатиме нові знання не одне покоління читачів.

САМІЙЛО ВЕЛИЧКО — ПЕРШИЙ ІСТОРИК КОЗАЧЧИНИ

 

З нагоди 365-річчя від дня народження українського козацького літописця Самійла Величка на абонементі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради діє виставка-портрет: «Літописець козацької доби».

Самійло Величко написав чотиритомну працю, присвячену подіям 17-18 століття. Над літописом він працював понад 30 років. У ньому – сотні документів з військової канцелярії, цитати із вже втрачених щоденників і хронік. Значення цієї книги в українській історії та культурі просто важко переоцінити. Вона розповідає людям, до якого народу вони належать, чиї духовні діти. Літопис став настільною книгою всіх наших істориків, з нього черпали матеріал і духовну енергію найкращі наші письменники. Це —велика книга українського народу.

Найцікавіші факти з його життя

Навчався майбутній літописець у Києво-Могилянській колегії. Володів латинською, німецькою, польською мовами. Служив канцеляристом у генерального писаря, потім у генерального судді Віктора Кочубея під час гетьманування Івана Мазепи. Величко займався найбільш секретною кореспонденцією, мав доступ до зашифрованих документів, листів, які адресувалися російському царю. У статусі особистого секретаря і радника Кочубея Самійло Величко прослужив 15 років.

Як людину, близьку до Івана Мазепи, наприкінці 1708 року Самійла Величка заарештували. У в’язниці на Чернігівщині він провів кілька років.

Літопис Самійла Величка – один із трьох основних козацьких літописів. Проте лише робота Величка залишилася до наших днів в оригіналі.

Літопис Величка є найбільшим у порівнянні з іншими козацькими літописами, адже його обсяг складає близько півтори тисячі рукописних сторінок.

Самійло Величко писав тогочасною офіційною діловою українською мовою. Нею було заведено писати гетьманські універсали та інші офіційні документи.

Літописець повністю осліп. Та коли саме це сталося, невідомо. З того часу сторінки свого твору він надиктовував найнятим писарчукам.

#Читай_українське