11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів. Цю дату, згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН, було встановлено в пам’ять про інтернаціональне повстання в’язнів найбільшого концентраційного табору – Бухенвальд. Саме 11 квітня 1945 року останній в’язень вийшов з його воріт із сумно відомим написом «Кожному своє».
В читальній залі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради діє книжкова виставка «Люди світу, на хвилину встаньте…», де зібрані матеріали від нацистської окупації під час Другої світової війни до радянських репресій. Під час німецької окупації на території України діяла розгалужена мережа місць примусового утримання. Дослідники виділяють два основні об'єкти, що офіційно мали статус концентраційних, та сотні інших типів таборів:
Янівський концтабір (Львів): Один із найбільших таборів, де поєднувалися примусова праця та масові вбивства. Тут загинули десятки тисяч людей. Сирецький концтабір (Київ): Місце утримання радянських військовополонених та підпільників. В'язнів цього табору використовували для страшної «роботи» у Бабиному Яру. Гетто: Закриті квартали для євреїв. Найбільші — у Львові, Одесі, Житомирі. Не оминули вони і нашу Томашпільщину.
Українці складали значну частку в'язнів (часто до 60–80%) у таких таборах як Норильлаг, Кенгір, Степлаг та ГУЛАГ, де вони ставали ініціаторами масштабних повстань.
На жаль, історія повторюється. Після початку повномасштабного вторгнення РФ на окупованих територіях України була створена система фільтраційних пунктів.
Відомі локації: Оленівка (Донецька обл.) — колонія, де утримували захисників «Азовсталі» і де стався жахливий теракт у липні 2022 року. Безіменне, Мангуш, Докучаєвськ — вузли фільтрації навколо Маріуполя. Пам’ять про нелегку долю в’язнів буде завжди жити в наших серцях. 
Немає коментарів:
Дописати коментар