В рамках проєкту з промоції читання «Високе світло імені і слова», Публічна бібліотека Томашпільської селищної ради знайомить своїх користувачів з циклом книжкових виставок про видатних ювілярів червня.
*У його творах завжди присутня легка таємничість українського містицизму, козацького характерництва та глибокої філософії. Мова Шкляра — соковита, магічна, вона затягує з першої сторінки.
*Його книги виявилися пророчими. Описуючи боротьбу повстанців Холодного Яру чи героїв УПА у минулому столітті, Шкляр фактично передбачив характер сучасної війни України за свою незалежність.
Серед його найвеличніших творів: «Будденброки» — епічна хроніка занепаду однієї родини, за яку письменник у 1929 році отримав Нобелівську премію; «Зачарована гора» — інтелектуальний зріз передвоєної Європи, де високогірний санаторій стає моделлю всього людства; «Доктор Фаустус» -трагічний роман про геніального композитора, що уособлює духовну кризу та трагедію Німеччини у ХХ столітті.
*Манн читав лекції та мав ступінь почесного доктора у Гарварді, Оксфорді та Принстоні. При цьому він так і не здобув вищої освіти, а в юності навіть покинув гімназію, бо терпіти не міг шкільні обмеження.
*Коли у 1929 році комітет присудив йому премію, Манн був дещо розчарований. Шведська академія офіційно вручила нагороду з формулюванням «за роман "Будденброки"» (написаний ще у 1901 році), проігнорувавши його свіжіший і масштабніший шедевр — «Зачаровану гору».
Її найвідоміший роман «Хатина дядька Тома» (1852) став справжнім вибухом. Описуючи страждання рабів на американському Півдні, Гаррієт не просто створила художній сюжет — вона змусила суспільство зазирнути в очі жорстокій реальності. Твір настільки загострив суспільну дискусію навколо рабства, що став одним із каталізаторів Громадянської війни в США. Існує легенда, що під час зустрічі в Білому домі президент Авраам Лінкольн привітав письменницю словами: «Тож ви і є та сама маленька леді, яка написала книгу, що розпочала цю велику війну?»
*Гаррієт мати сімох дітей. Більшу частину «Хатини дядька Тома» вона писала на кухні, відволікаючись на домашні справи та виховання малечі.
* Роман «Хатина дядька Тома» свого часу мав сильний вплив на українську інтелігенцію (зокрема на Тараса Шевченка та Івана Франка), адже проблема кріпацтва в Російській імперії була надзвичайно схожою на рабство в США. Шевченко захоплювався ідеями письменниці, мріючи про волю для свого народу.
Його називали «національним генієм» та «білим птахом із чорною ознакою». Його Іван Палійчук у «Тінях забутих предків» назавжди закарбував образ гуцульського Ромео у світовому кінематографі. Проте за всесвітнім визнанням ховалася непроста доля людини, яка вперто відмовлялася грати за правилами радянської системи.
*Сергій Параджанов затвердив Миколайчука на роль у «Тінях забутих предків» в останній момент. До цього на роль планували іншого актора. Але коли 22-річний студент Іван пройшов кінопробу, Параджанов був настільки вражений його талантом, що вигукнув: «Він перевернув усю нашу кіногрупу!»
*Коли Іван одружувався зі своєю єдиною коханою Марічкою (акторкою та співачкою), у молодого подружжя не було коштів на святкування. Гроші на весільні обручки та скромний костюм для нареченого Іван позичив у свого викладача — видатного режисера Віктора Івченка.
* Незважаючи на шалену популярність у народі, радянська влада вважала Миколайчука неблагодійним через його відверту проукраїнську позицію. Його дипломну режисерську роботу «Вавилон ХХ» довго не пускали на екрани, а самого актора на багато років позбавили можливості зніматися та ставити фільми, викреслюючи його прізвище зі списків. Це фактично зламало його здоров'я.
* Коли стрічка «Тіні забутих предків» здобула десятки міжнародних нагород, Миколайчука помітили за кордоном та запрошували зніматися в Голлівуді, але радянське керівництво просто не випустило актора за кордон, відповівши іноземним продюсерам, що він «зайнятий на зйомках».








Немає коментарів:
Дописати коментар