Рубрика «ПО КНИГУЄМО!»

 Сьогодні у нашій постійній рубриці «ПО КНИГУЄМО!»

пропонуємо зазирнути під обкладинку антології, яка руйнує стереотипи та закохує в українську класику наново - «Шалені авторки. Мала проза українських письменниць» .

Українська література завжди мала потужний, часом бунтівний, але неймовірно глибокий жіночий голос . Пропонована книга - це не просто збірка оповідань. Це своєрідна мандрівка у часі крізь ХIХ, ХХ та ХХI століття .

Упорядники Віра Агеєва та Ростислав Семків зібрали під однією обкладинкою тексти жінок, які не боялися заявити про себе, свої бажання, біль, пристрасть та інтелект. Тут ви зустрінете як добре знайомих класикинь, так і відкриєте для себе забуті або маловідомі імена:

Леся Українка та Ольга Кобилянська - з їхнім тонким психологізмом та модерновим баченням світу.

Марко Вовчок та Олена Пчілка - які майстерно препарували тогочасне суспільство.

Ірина Вільде та Наталя Кобринська - чиї тексти затягують з першого абзацу своєю атмосферою.

А ще - Уляна Кравченко, Софія Яблонська, Людмила Старицька-Черняхівська, Наталя Романевич-Ткаченко, Людмила Таран, Оксана Забужко .

Книга доводить, що українська література ніколи не була «страдницькою» чи «нудною». Вона була і є прогресивною, емансипованою та дуже стильною .

Кожне оповідання - це окремий всесвіт: від готичних мотивів до тонкої іронії, від психологічних драм до романтичних ескізів . Це ідеальне читання для вечора з горнятком чаю , коли хочеться посмакувати кожне слово.

3 причини, чому варто взяти цю книгу в нашій бібліотеці вже сьогодні:

Зручний формат: коротка проза дозволяє читати книгу дозовано, роблячи паузи на роздуми .

Новий погляд на класику: ви побачите письменниць не як портрети з підручників, а як живих, пристрасних і... шалених жінок .

Естетичне задоволення: відбір текстів просто бездоганний .

І, як завжди, рандомні цитати з книги :

«…Не можу слухати меланхолійної музики. А вже найменше такої, що приваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими граціозними звуками, а відтак, зрікаючися їх незамітно, ллється лиш одною широкою струєю смутку!..»

«…Бродили ми тамечки одного ранку. Погожий, ясний та веселий був ранок той літній – і зайшли ми дуже далеко, аж до печер самих. А місце дике таке, неоселяне!..»

«При душевнім вдоволенню чоловік забуває о тім, що перебув і мусів терпіти, аж знов нові неудачі розранюють старі, давно загоєні рани….»

Щиро дякуємо Ilona Zamotsna та видавництву Віхола за неймовірну книгу!

#Читай_українських_авторів

#Читай_українське