Найвідоміший його твір — епічний роман «Гомоніла Україна», назву для якого письменник узяв з першого рядка поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки»: «Гомоніла Україна, довго гомоніла...». Цим автор підкреслив спадкоємність козацької слави, народного болю та нескореного духу, які відгукувалися крізь століття.
Його візитною карткою , шедевром є історичний роман «Ольвія» , який одразу після публікації став бестселером. Роман витримав безліч перевидань загальним накладом у кілька сотень тисяч примірників, був перекладений іншими мовами й досі залишається одним із найпопулярніших історичних творів в українській літературі, входячи до шкільних та університетських програм.
Роман «У пошуках утраченого часу» занесений до Книги рекордів Гіннесса як найдовший роман у світі (близько 1,2 мільйона слів!). Пруст писав його, майже не виходячи зі своєї кімнати, оббитої корковим деревом для абсолютної тиші.
Завдяки Прусту в психології з'явився термін «ефект Мадлен» (або прустівська пам'ять). Це феномен, коли смак, запах або звук раптово викликають із глибин підсвідомості лавину чітких спогадів із дитинства. У романі головному герою вистачило лише шматочка бісквітного печива «Мадлен», зануреного в липовий чай, щоб воскресити ціле містечко своєї юності — Комбре.
Його шедевр «Ярмарок марнославства» — це гостра сатира на тогочасне суспільство, яку автор підписав: «Роман без героя», адже позитивних персонажів там практично немає. Головна постать роману — авантюристка Ребекка (Беккі) Шарп, яка пробиває собі шлях у вище суспільство. Теккерей прагнув показати людей такими, якими вони є, — зі слабкостями, марнославством і вадами. «Ярмарок суєти» — це блискуче дзеркало суспільства, яке, на жаль, зовсім не застаріло і в нашому столітті.
Вона не залишила після себе великих романів чи поем, адже її життя обірвалося у 35 років у Бабиному Яру. Проте її найвідомішим, програмним твором є поезія «Сучасникам» (1930-ті роки). Вона терпіти не могла тужливих, плаксивих поезій про «нещасну Україну» та «страждання». Поетка вважала, що Батьківщині потрібні не сльози, а дія, сила та радість боротьби. «Сучасникам» — це поетичний ляпас усім, хто звик лише пасивно співчувати або красиво говорити про патріотизм, нічого не роблячи.
Коли у 1942 році в окупованому Києві нацисти заарештували Олену Телігу, вона мала змогу втекти, але свідомо відмовилася залишити своїх соратників. У камері смертників перед розстрілом вона не зламалася, а на стіні залишила свій останній напис із зображенням тризуба: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга». Вона прожила своє життя точно так, як закликала у своєму найвідомішому вірші.








Немає коментарів:
Дописати коментар