У межах краєзнавчого проєкту «Мій край, моя родина у старій світлині» висвітлюються історії родин, чиї долі тісно переплетені з історією нашого краю Фото 1. На цьому архівному знімку — близька людина нашої родини, тітка моєї матусі Ганна Пилипівна Гаврилюк. У колі рідних її завжди кликали просто й з особливим теплом — «наша тьотя Ганя». Вся її доля пронизана відданістю людям та обраній справі: багато років вона очолювала дитяче відділення Тульчинської районної лікарні на Вінниччині, ставши для багатьох поколінь містян справжнім янголом-охоронцем. Пам’ятаю, мама частенько возила мене до неї на прийом, і я, зовсім мала, щоразу тремтіла перед її суворою, але безмежно доброю постаттю. Народилася Ганна Пилипівна у буремному 1918 році в мальовничій Мазурівці під Тульчином. Юне серце кликало її до милосердя, тож після школи вона вступила до Київського медичного інституту. До заповітного диплома залишався лише рік, коли спокійний плин життя розірвала війна. Разом із групою студентів дівчину евакуювали до Харкова, де вона екстерном пройшла курс військово-польової хірургії. Далі був фронт, вогненні дороги та важка праця у військових госпіталях у званні старшого лейтенанта медичної служби .
Фото 2, 3 За невтомну працю та високий авторитет у 1963 році Ганну Пилипівну обрали депутатом Верховної Ради СРСР, а її ім'я назавжди вписане до багатотомника «Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область». Фото 4. Саме там, серед згарищ війни, Ганна врятувала життя пораненому юному пілоту-осетину Володимиру Предвєчному. Врятоване життя переросло у велике почуття, і після перемоги на Тульчинську землю вони повернулися вже удвох . Володимир Предвєчний присвятив себе друкарській справі: з 1960-х по 1990-ті роки створював історію району на сторінках місцевої преси, друкував брошури та краєзнавчі праці. Та найбільшим здобутком подружжя була їхня родина: разом вони пройшли усе життя, виховавши чудового та талановитого сина Юрія.
Фото 5. У рідному батьківському саду в с. Мазурівка . Родина цінувала кожну мить, проведену разом. Особливо коли з Тирасполя приїздив двоюрідний брат із сім’єю .На фото зліва направо: Василь Савчук — чоловік двоюрідної сестри Гані з с. Горишківка, поруч — батько Ганни Пилипівни, Пилип Гаврилюк, біля нього — його брат Олекса Гаврилюк. Цей статний красень — гість, двоюрідний брат Іван Демидович Шевчук (директор Тираспольського агрономічного технікуму). До речі, саме завдяки тому, що він захоплювався фотографією, збереглася ця неймовірна колекція світлин усього нашого роду!
Мандруємо поглядом по фото далі:
біля Івана Демидовича в темній хустинці — мати Ганни Пилипівни, Марія Гаврилюк, яка працювала вчителькою початкових класів, далі — доньки Пилипа та Марії: Ганя та Оленка (так її називали всі рідні) з двома своїми донечками. А цей усміхнений хлопчик — син Ганни й Володимира, Юрій. Згодом він стане дуже шанованим науковцем, працюватиме та житиме за кордоном .
Світло їхнього дому зігрівало й мене . Коли я, п'ятнадцятирічною дівчинкою, навчалася в Тульчинському училищі культури на бібліотечному відділі , двері тітки Гані та дядька Володі завжди були відчинені. Там на мене чекала не лише духмяна домашня випічка , а й щира родинна підтримка, пам'ять про яку я дбайливо бережу в серці…
Усі світлини датовані початком 1950-х років. Автор знімків — Іван Демидович Шевчук.
Проєкт реалізовується завдяки Лариса Білозір та ГО Ми - Вінничани
Немає коментарів:
Дописати коментар