Мій край, моя родина у старих світлинах

 Відкриваємо сторінки історії по фотографіях великого, гарного, дружнього роду Ковалів з села Антонівки Тульчинського району Вінницької області.

В родині цього славного роду існує легенда… «Дуже давно це було. Село Антонівку облюбували цигани. Галасливі циганські сімейства селилися біля ставка, там ставили свої кибитки та різнокольорові намети - (шатра). Чоловіки мали кузні, кували різні приладдя для домашнього вжитку антонівчан, циганки вправно ворожили, так заробляли на нехитру їжу гостинних сельчан. (Рогачі, сапи, пренти, серпи, коцюби - мабуть і нині можна знайти в кожній батьківській хаті).

Ось одній циганській сім'ї так до душі припало село Антонівка та його привітні жителі, що вони вирішили назавжди тут залишитись – це були предки гарного роду Андрія Коваля , прізвище теж пішло корінням з цієї історії).

На першому фото : в батьківському садку, біля круглого столу зібралась дружна родина Андрія та Ласовети Коваль(сидять за столом).

Голова роду Андрій Коваль (1901 року народження) пройшов через жахіття Великої Вітчизняної, живим повернувся до рідної хати, довгі роки працював ковалем, як казали в селі «мав золоті руки». Разом з дружиною виростили семеро дітей, п’ятеро з яких, ми бачимо на світлині: сини: Семен і Анатолій. Доньки:Ганна, Марія та Олена з своїми малятами.

Фото 2. Андрій Якович Коваль за улюбленою роботою в кузні , село Антонівка Тульчинського району Вінницької області.

Фото 3. Андрій та Ласовета Коваль з своєю дітворою: Анастасією, Тетяною, Семеном, Анатолієм, Ольгою, Михайлом - село Антонівка Тульчинського району Вінницької області ,1956 рік.

Фото 4. Весілля старшої доньки Андрія та Ласовети Коваль, Анастасії - наречений Андрій Черниш (з дружбами і світилкою) - село Антонівка Тульчинського району Вінницької області, 1955рік

Фото 5. Весілля доньки Андрія та Ласовети Коваль, Ольги з її обранцем Іваном Васильовичем Балдинюком. (з дружками і дружбами)- село Антонівка Тульчинського району Вінницької області, 1956 рік.

Проєкт реалізовується завдяки Лариса Білозір та ГО Ми - Вінничани

#Публічнібібліотеки_проєктна_діяльність

#Публічнібібліотеки_краєзнавча_діяльність

Літературний спадок Ернеста Хеменгуея

Він подарував цьому світові безліч цікавих, мудрих, захоплюючих історій. Його стиль написання – лаконічний і в той же час насичений і емоційний, сьогодні мова піде про Ернеста Міллера Хемінгуея, американського письменника та журналіста.

На абонементі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради «Ювілейна палітра» святкує 125 річницю від дня народження письменника. До вашої уваги виставка – персоналія «Маестро задає питання».

Не прагнучи до висот визнання, його творчість набула небаченої популярності. Нобелівський лауреат, найкращий літератор ХХ століття, його творчість непідвладна часу! Головних героїв не змінили роки - сильні вольові люди, які вміють любити, розчаровуватись, хвилюватись і дружити. Висока моральність і порядність - їх відмінні риси. Жінки ж, в творчості письменника - ніжні, турботливі, по- дитячому наївні. Сучасний читач в романах та оповіданнях, відкриває для себе щось нове, незвідане, повчальне.

Цікаві факти про письменника:

*Батьки Ернеста Хемінгуея були забезпеченими людьми, які жили в 7-кімнатному приватному будинку в престижному районі. Батько його був процвітаючим лікарем, а мати — оперною співачкою.

*Своє ім’я майбутній письменник отримав на честь діда.

*За своє життя, Хемінгуей опублікував 7 романів, 6 збірок оповідань і 2 науково-популярні книги. Більшу частину своїх творів він написав у своїй спальні.

*За життя письменник брав участь в кориді, входив в клітку з левами, виходив на ринг з чемпіоном США з боксу.

*Він побував в 5 аваріях і 7 катастрофах. Отримав найсильніші удари, переломи і струс мозку. Розчавлений хребець зрісся, і навіть не залишив його паралізованим.

*У Хемінгуея була пейрафобія – боязнь публічних виступів. Він ніколи не вірив щирим похвалам читачів і шанувальників.

* Улюбленими коктейлями Ернеста Хемінгуея були мохіто та дайкірі.

*. Підкорювач жіночих сердець був одружений чотири рази, дуже часто закохувався.

У 62 роки Ернест Хемінгуей, як і його батько, застрелився з мисливської двостволки. Модель рушниці, яку він використовував, була пізніше перейменована компанією – виробником в “Хемінгуей”.

Франческо Петрарка – італійський поет, літописець, ранній гуманіст.

До 720 років з дня народження Франческо Петрарки – видатного італійського поета мислителя. На абонементі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради відкрито тематичну полицю «Батько філософії гуманізму».

Цікаві факти про письменника:

* Петрарку заслужено називають «батьком філософії гуманізму», завдяки його працям з'явилась визначна течія італійської поезії — петраркізм.

*. Характерним для петраркізму є ідеалізація коханої жінки, драма і трагізм. Риси петраркізму можна зустріти в поезії таких українських письменників як Василь Симоненко та Володимир Сосюра

*Коли йому виповнилося 40 років, Петрарка захворів. Згодом його друзям і родичам здалося, що він помер. Але насправді поет впав у летаргічний сон. Йшла підготовка до похорону, всі журилися … Але йому «пощастило» – в ті часи ховати покійного можна було тільки через добу після смерті. Такі заборони та врятували життя Петрарки. Він прийшов до тями біля своєї могили, піднявся і заявив про те, що почувається чудово.

*Своїй коханій – Лаурі, Франческо Петрарка присвячував сонети протягом 21 року. І навіть після її смерті він ще 10 років на честь Лаури писав канцони і сонети. Але їм не судилося бути разом, адже вона була щаслива в шлюбі з чоловіком і 11 дітьми, а коханкою бути відмовилася.

*Поета часто зображують в лавровому вінку. В античному Римі коронували тільки тих, хто зробив величезний вплив на суспільство. І Петрарка був першим з часів античності, кого удостоїли такої честі.

• В честь Петрарки на планеті Меркурії названо кратер, а також астероїд головного поясу — 12722 Петрарка

• Свій астероїд має і кохана Петрарки Лаура, на її честь було названо невеликий астероїд 467 Лаура

ЛОКАЛЬНИЙ ОНЛАЙН ПРОЄКТ «МІЙ КРАЙ, МОЯ РОДИНА У СТАРИХ СВІТЛИНАХ» – РОЗПОЧАТО!

 

Завдяки конкурсу міні-грантів "ПРОФЕСІЙНЕ ЗРОСТАННЯ' від ГО Ми - Вінничани та Лариса Білозір для реалізації проєкту придбано сучасний смартфон, який має вбудовані камери для фотографування старих фото та сканування за допомогою додатку. Файли зберігаються у хмарному сховищі Google Drive, синхронізуються на всіх пристроях бібліотеки та є загальнодоступні. Для сприяння популяризації локального проєкту та поширення інформації про нього створено спеціальний QR-код проєкту. Він розміщений на сторінках бібліотеки у соціальних мережах. Скануючи QR-код, можна перейти на інформацію про проєкт та переглянути фотоархів. Наразі здійснюється поетапний збір та опрацювання працівниками Публічної бібліотеки та бібліотек-філій старих фотографій жителів Томашпільської громади для створення дописів, відеороликів у соціальних мережах. Тішимось з кількості отриманих фото та плідно працюємо над проєктом далі!

БІБЛІОТЕКИ-ХАБИ.

Персональна кібергігієна.

Безпека в інтернеті — важливий складник персональної безпеки. Адже велику кількість задач ми виконуємо в інтернеті, як і проводимо там частину життя.

Для забезпечення захисту ваших персональних даних під час роботи в Інтернет-мережі рекомендується дотримуватися основних правил кібергігієни. В свою чергу кібергігієна — це заходи безпеки, розроблені для захисту пристроїв користувача від інфікування шкідливим програмним забезпеченням та можливого викрадення конфіденційної інформації.

В Публічній бібліотеці Томашпільської селищної ради пройшла інформаційна година, де працівники бібліотеки та користувачі ознайомилися з основними правилами кібербезпеки та переглянули освітній серіал на Дія.Освіта «Персональна кібергігієна».

#діяосвіта

#цифровінавички

#бібліотекихабицифровоїосвітивінниччини

ПРОЄКТ «МИСТЕЦЬКА ПАЛІТРА ТОМАШПІЛЛЯ»

 Фотомистецтво Анастасії Сарахман: Мандрівка без кордонів і меж.

ПРОЄКТ «МИСТЕЦЬКА ПАЛІТРА ТОМАШПІЛЛЯ» триває! Її продовжує талановита стіняночка Anastasija Sarahman.

Пані Анастасія народилася і проживає в перлині Томашпільського краю селі Стіна. Закінчила місцеву школу, Вінницький центр професійно – технічної освіти технологій та дизайну. Ще навчаючись, дівчина захопилась мистецтвом фотографії. Захоплення виявилося настільки серйозним, що з задоволенням закінчила ще й курси з фотографії!

Її фотографії – це безмежна любов до рідного села, його жителів, його багатющої історії, неповторних традицій. Зупинена мить кадру – це вже і є історія, яку фотограф творить для майбутніх поколінь. Розвиваючись у сфері фотографії, Анастасія активно працює зі Стінянським Еко-центром, бере участь у різноманітних заходах та проєктах, де виступає в ролі фотографа. Адже на своїх світлинах авторка передає не тільки зовнішню красу, а щось глибше, магічне, що десь там глибоко у корінні милої її серцю Стіни…

Окрім фотографії, Анастасія має ще дуже багато захоплень, з якими Мистецька Палітра неодмінно вас познайомить. А поки що, спішімо насолоджуватись роботами талановитого фотографа, мандруйте без кордонів та меж, споглядаючи фотомистецтво, зроблене серцем Анастасії Сарахман.

#Публічнібібліотеки_проєктна_діяльність

#Публічнібібліотеки_краєзнавча_діяльність

Переглянути відео за посилання;

https://www.facebook.com/library.tm/videos/487869900426852/

Мій край, моя родина у старих світлинах

 Плетений з лози пліт «окіп» - це творіння мало бути біля кожного хазяйського двору! Мабуть, воно було як оберіг родини: «разом, як лозинки в плоті». Ось так, за новеньким, до Різдвяних свят сплетеним окопом, примостилася родина Демида та Явдохи Шевчуків з села Горишківки Томашпільського (нині Тульчинського району). Зліва направо стоять: ніжна, тендітна Настася Шевчук невістка сина Семена, який працював на залізниці, біля неї Василь Савчук - зять (дядя Вася), як ми шанобливо називали його протягом всього життя, дядько пішов на фронт у 18 років, повернувся з важкою травмою правої руки, та це не завадило вирощувати найкращі в селі сорти яблук, груш, черешні (щеплені ним дерева ще досі плодоносять). Поруч - його дружина Ганна Савчук, розумна, практична наша тьотя Ганя, всіх нагодує, ще й з собою дасть! Марія Сакал - дочка, Віра Шевчук - невістка, Оля Запіченко - онучка. Сидять: зліва Ірина Шевчук - братова (мати 12 дітей), Шевчук Демид та Явдоха (дружина) - батьки 7 дітей, далі маленький правнук Володя, (син Олі Запіченко та онук Марії Сакал). Святкування Великодня. Початок 50-х, ХХ ст. Фотограф Шевчук Іван Демидович - син Демида і Явдохи.

Проєкт реалізовується завдяки Лариса Білозір та ГО Ми - Вінничани

#Публічнібібліотеки_проєктна_діяльність

#Публічнібібліотеки_краєзнавча_діяльність

Мій край, моя родина у старих світлинах

 Весілля в селі Горишківка Томашпільського району (сьогодні Тульчинський р-н) серпень,1955 рік ХХ ст. (другий день: вивід молодої до оселі священника Тараненка Миколи Дмитровича). На фото зображені: перший зліва дружба Василь Мільчин, наречений Бурячок Іван Якович, наречена Бурячок (Сакал) Ганна Семенівна, дружба Василь Чумак. Молоде подружжя в супроводі двох дружбів, перев’язаних червоними поясами, призначеними тільки для такої події, та музиками йшли до будинку місцевого священника, той подружжя благословляв на міцну родину, на щасливе життя, а потім був танець молодої зі священником. (Зі слів нареченої, батюшка дуже гарно танцював).

Фотограф Шевчук Іван Демидович - дядько нареченої.

Проєкт реалізовується завдяки Лариса Білозір та ГО Ми - Вінничани

#Публічнібібліотеки_проєктна_діяльність

#Публічнібібліотеки_краєзнавча_діяльність