Історія родини в світлинах Мазур Надії Григорівни с. Рожнятівка.
Фото 1. Далекий 1947 рік, моя мама Кавка Олена Андріївна (1938 р. н.) навчається в Рожнятівській восьмирічній школі, в 4 класі. Як багато учнів у класі! Діти війни… Нижній другий ряд зліва направо друга по рахунку моя мама, одягнена в вишиту сорочечку, гарненьку рубчиком спідницю, з-під якої біліється полотняна запаска. Мама згадує, що в післявоєнний період в її класі навчалися не тільки її однолітки, були на декілька років старші, та молодші. Дітей було стільки, що навчалися у п’ятьох приміщеннях, а навчання проводилось у дві зміни. Впізнавайте, шановні односельчани, своїх рідних! Мама часто згадує своє дитинство під час Другої світової війни: «В 1941-1945 роках село було окуповане військами боярської Румунії. Коли ворог відступав, то щоб зрізати шлях, через наше подвір’я та город зробили дорогу. Саме в той час моя мама Марія зі мною чотирирічною, поверталися з поля (дітей брали з собою на поле), коли ми зайшли на своє подвір’я, то зіткнулися з ворожою колоною. Один із солдат націлив свою зброю на нас… Не знаю, що нас тоді врятувало, можливо щось таки ворухнулося в ворожому серці…».
А було ще й таке: «Мати пішла на поле, а мене залишила в хаті саму, щоб я тихесенько під лавкою гралася. Коли колона ворожа проходила через подвір’я, один із солдат підійшовши до вікна, вибив шибку, та вставивши гвинтівку з штиком в розбите вікно наколов на нього єдину мою одежинку, як у нас називали - бундочку, та забрав її з собою. Було дуже страшно, але ще сильніше було жаль моєї єдиної, улюбленої бундочки…»
с.Рожнятівка, 1947 рік.
Фото 2. Мандруємо разом з мамою у 1953 рік. Оленка десятикласниця, навчається в Томашпільській десятирічці. Щоб здобути середню освіту, дітям з навколишніх сіл надавались місця в гуртожитку. Цілий тиждень навчались, (тоді вчились по суботах) вихідний був у неділю. Мама згадує: «Охочих навчатися було дуже багато! Уроки для учнів, які приїхали на навчання з сіл, проходили в кімнаті гуртожитку: книги розкладались на ліжках, писали контрольні завдання на колінах». Та це не завадило моїй матусі успішно закінчити десятирічку і стати студенткою Вінницького медичного училища. смт. Томашпіль, гуртожиток для учнів старшокласників, 1953 рік.
Фото 3. На світлині п’ятнадцятирічна Оленка Кавка в українському вбранні – в вишитій власноруч сорочці, на голові віночок. Вінок обов’язково оздоблювався стрічками різних кольорів. Стрічки вимірювали по довжині коси, потім їх відрізали нижче коси, щоб її сховати. Святкова спідниця, біленькі шкарпетки – гарненька дружка у найближчої подруги!с.Рожнятівка, 1953 рік.
Фото 4. Весілля моїх батьків. Батько Мазур Григорій Маркович (1930 р.н.), мати Кавка Олена Андріївна (1938 р.н.).Молодому 26 років, молодій - 17. На нареченій вельон з парафіновим двоярусним вінком з довгими бомбляшками, обмотаними в крашену в зелений колір дерев’яну стружку. Біле плаття з комірцем зашпилене брошкою, теж зробленою з воску (червоні вишеньки). Так як весілля відбувалося восени, на молодій приталений шерстяний жакет, до якого пришпилений букет молодої (він відрізнявся від букету молодого ) з довгою білою стрічкою. На нареченому стильний сірий костюм, пошитий на заказ у томашпільських шевців, біла сорочка та краватка, яка тільки-тільки почала заполоняти моду чоловічих ділових аксесуарів, букет молодого з воскових квітів, та довгої білої стрічки.
Батьки все життя пропрацювали в Рожнятівській психлікарні, мама медичною сестрою, батько завгосподарством. Народили і виховали трьох дітей: Віталія, Леоніда та Надію.
с. Рожнятівка, 1955 рік.
Проєкт реалізовується завдяки Лариса Білозір та ГО Ми - Вінничани
Немає коментарів:
Дописати коментар