«Рідна мова — це невiд’ємна частка Батькiвщини, голос свого народу й чарiвний iнструмент, на звуки якого вiдгукуються найтоншi й найнiжнiшi струни людської душi»- ці прекрасні слова з книги «Як ми говоримо»,належать Борисові Антоненку-Давидовичу, українському письменникові, мовознавцю, правозахиснику-дисидентові, якому 5 серпня виповнюється 125 років від дня народження.
На абонементі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради в рубриці «Ювілейна палітра 24», діє виставка одного автора « Я вдячний долі, що пустила мене в світ українцем». Серед творчих доробків – збірка репортажів “Землею українською", романи “Січ-мати”, “Борг”, збірки “Збруч”, “В сім’ї вольній, новій”, “Сибірські новели”, драма "Лицарі абсурду", повісті "Смерть", "Тук-тук" та інші.
Борис Антоненко-Давидович прожив 85 років. Із них 20 – провів у таборах ГУЛАГу та БАМЛАГу, куди потрапив за національні переконання. Решту років був замовчаний. Офіційно його виправдали 1956-го. Проте спецслужби до останнього стежили за ним. А коли 1984-го помер – ховали під особистим наглядом.
У своїх спогадах В’ячеслав Чорновіл називав Антоненка-Давидовича центром другого відродження, якому зобов’язаний шістдесятницький рух. Він вмів надихати своєю вірою в незалежну Україну та пророкував, що в українських містах замайорять синьо-жовті прапори.
Немає коментарів:
Дописати коментар