Продовжуємо досліджувати з фотографій історію роду братів Ковалів з села Антонівка Томашпільської громади:
Фото 1. Нова добротна хата «на башці» - Анатолія та Марії Коваль вже зведена! Залишилось помастити. Ось за цим процесом невідомий фотограф і зупинив мить цієї важливої роботи. На риштуванні з міцних дощок стоять мати Марії Коваль, Ганна з старшою дочкою Ольгою, поряд сидить усміхнена та щаслива Марія Коваль.с. Антонівка, Томашпільський район, 1977 рік.
Хто не брав участі у толоці? Ну,якщо й не брав, то точно чув таке слово. Раніше без толоки не обходилась жодна важка робота. Якщо хату будувати чи криницю копати – збирали на толоку, церкву споруджувати – на толоку!
Кликали на толоку, зазвичай, родичів, сусідів, товаришів. І що найцікавіше: відмовляти було не можна. Це вважалось неповагою до господаря. А супроводжувалась толока піснями й жартами. Мабуть, саме тому й давалась важка робота легше. Всі дружно місять «грасу» в якій болото, солома, вода та різні секретні складові, щоб будинок був міцним на довге щасливе життя! «Босі танці» в глині…
с. Антонівка, Томашпільський район , 1966 рік.
Фото 3. Толока у Михайла Коваля. Обід. Сусіди, родина. Важко попрацювавши на толоці, господарям потрібно було щедро пригостити всіх працівників – накривалися столи, на які ставились найкращі наїдки та напої. Всі жартували, веселились, співали – «аби хата була веселою»! Найстарша на фото Слободянюк Олена, сваха Михайла Коваля, а далі, шановні антонівчани, впізнавайте своїх рідних та знайомих…
Фото с. Антонівка, Томашпільський район , 1971 рік.
Фото 4. Хата під соломою Балдинюк Марії, тещі Семена Коваля. Хата покрита житньою соломою, бо вона довга і має цільне стебло. Крити хату починали знизу догори, сніпки сходинками лягали один на одного, утворюючи товстий подвійний шар покриття. На верху даху в снопи забивали кілочки. Кілки утримували солому, аби вона не сповзала донизу, та щоб її не позривав вітер. Хата оббита толем, просоченим дьогтьовими продуктами, щоб не мокріли стіни. Згадують старожили села: «…Після смерти Марії, хата служила сільською молочарнею. Односельчани зносили сюди молоко, яке потім забирали до Вапнярки на молокозавод. Зливали молоко в дерев’яні бочки, а щоб не прокисло, бочки обкладали льодом та обмотували солом’яними матами." А в голодні післявоєнні роки (1946 -47рр.) хата служила всесільською кухнею, де варили «баланду» та роздавали голодним діточкам. До наших днів будівля не збереглася.
Біля воріт хати онука бабусі Марії, Тетяна. с. Антонівка, Томашпільський район.
Фото 1970 року.
Проєкт реалізовується завдяки Лариса Білозір та ГО Ми - Вінничани
Немає коментарів:
Дописати коментар