Історія в трьох фото родини Сауляк Наталі Володимирівни село Вила.
Фото 1. Напевно, найстаріший родинний знімок. Світлина 1915 року. Дитина на фото - моя прабабуся Ольга Боровик (Вихованець). Дуже цікаве і колоритне фото! Хоч воно і зроблене в достатньо традиційному стилі початку XX ст. (задній фон - зображення елементів природи, або колони, приблизно однаковий реквізит - лавка, табуретки чи підставка для квітів). Боровик Павло Михайлович (1852 р. н.) повернувся з царської армії, одружився на красуні Марті Мартинівні з с. Гнатків. Незабаром в них народилася донька Ольга.
Мій прапрадідусь, виявляється, ще був тим красенем! На лівій руці видніється перстень, гарно вкладені вуса, святкова форма, гарні чоботи. Та й прапрабабуся Марта не відстає! Зверніть увагу на її намисто! Верхній ряд прикрашує згарда, далі - йщла низка «пацьорків». Чомусь мені здається, що вони точно були червоного кольору. Викладена на голові хустка чорного кольору теж стала родзинкою образу, жупан, пишна спідниця... Все свідчить про заможність родини. Після Ольги ще народяться Євдокія (доживе майже до 100 років), Василь та Іван. Всі вони уже в засвітах, та на згадку залишилося ось таке старовинне фото - як зв'язок поколінь, як мить часу на роздуми про нелегке життя і як нагадування того, що пам'ять повинна бути вічною.
Фото 1915 рік
Фото 2Назавжди залишилися молодими (зліва направо): Ольга (1914 р. н.), Василь (1925 р. н.), Євдокія (1918 р. н.) та їх братова Софія (1925 р. н.), дружина брата Івана (1922 р. н. ).
Зібралися брати і сестри! Скоріш за все, це була якась святкова подія, яка зібрала їх всіх разом або ж, хто зна, спеціально замовили фотографа. На Ользі (зліва в першому рядку) цікаво виконане жіноче намисто - згарда, на Євдокії (справа) - низка коралів, Софія (у верхньому ряду) - у темній хустці з «тороками». Ольга стала дружиною Івана Ларіоновича Вихованця (1908 р.н.), Василь візьме за дружину Ксеню Кавку (1927 р.н.), Євдокія вийшла заміж за Терентія Трачука. Сімейне життя буде недовгим, Терентія вбили на війні в квітні 1945 року, йому було 38 років. Іван закохається в красуню Софію Анисимівну Підгорну, сімейне щастя яких теж вкраде війна, вбитий на війні 13 квітня 1945 у Чехословаччині, йому назавжди 23… Один спалах фотоапарату, декілька речень, ніби анонс до їхнього життя, а насправді - химерне мереживо долі, яку ніколи ні обдурити, ні обійти!…
Фото кінця 1940 років.
Фото ЗІ як завершення - весільний знімок сина Ольги Боровик - Вихованець, а разом з тим - мого дідуся Миколи Івановича Вихованця (1939 р. н.) із справжньою красунею Ганною Степанівною Мазур (1944 р. н.). Дідусь був однією дитиною в сім'ї, бабуся - середульшою з трьох. Одразу, звичайно, кидається в очі весільний вінок або «вельон» як казали колись! Зазвичай, в селі були одна-дві жінки, які робили віночки на замовлення чи на продаж, але траплялися села, де їх взагалі не було, тому їх або позичали, або купували на базарі.
На молодій одноярусний парафіновий витончений вінок, з боків вінка вздовж грудей звисають восковиці «берізки» чи «батіжки». Цікава деталь, якщо на них були листочки, то їх називали «берізки», восковиці без листочків називали «ґрунзолі», «барамболі». Разом з віночком бачимо пару букетиків - квіток для молодого і молодої, які чіпляли їм на груди з правої сторони. Весільна зачіска моєї бабусі теж була виконана в цікавій техніці, якою мабуть, не здивували б наречену в 1950 - 60 рр.: гарячу завивку для «кучерів» нареченої робили на розжарений цвях.
Як багато цікавих деталей можна помітити на фото, яке довгий час лежить в сімейному фотоальбомі! Головне - знайти трохи часу в такому швидкому світі і повернутися до свого коріння!
Фото зроблено в день весілля 12 травня 1962 року.
Проєкт реалізовується завдяки Лариса Білозір та ГО Ми - Вінничани
Немає коментарів:
Дописати коментар