Фотографії з сімейного альбому Мостової (Маляр ) Наталії Михайлівни с.Горишківка.
Фото 1. Священник – протоієрей Горишківського храму Різдва Пресвятої Богородиці Таранєнко Микола Дмитрович (1904 р. н.) та дяк храму Олександр. Завдяки сміливому вчинку священника Миколая, було збережено від знищення нашу церкву. Ця розповідь стала живою легендою села. Коли в радянські часи закривали та руйнували храми, дійшла черга і до нашої церкви, на захист святині зійшлося багато селян. Представники тодішньої влади, з сумнозвісним лозунгом «релігія – опіум народу», хотіли назавжди закрити двері храму. Священник забіг до церкви, закрив двері храму, забравшись на дзвіницю жбурнув ключі від від дверей у натовп прихожан. Люди, звичайно, не призналися в кого ключі. За цей вчинок Миколу Тараненка ув’язнили на 10 років таборів. Відбувши покарання він повернувся до Горишківського храму та проводив службу Божу до самої старості, до 1983 року.с. Горишківка.1945 рік.
Фото 2. «На Великдень біля церкви…» у нашому селі говорять «На Паску». Після освячення Паски, прихожани зібралися на благословення батюшки Миколи Тараненка біля храму Різдва Пресвятої Богородиці. В руках чоловіків високі, вже освячені паски, всі радіють Великодню. Біля священника Миколая Тараненка справа Михальченко Дмитро, який багато років прислужував в церкві. Нижче на сходинку, справа - Коваленко Ганна - золотий голос церковного хору - «певча». Розповідають старожили, що одного разу на храмове свято до церкви приїхали священники з обласного центру, почувши псалми у виконанні Ганни, були зачаровані! Запропонували їй співати в церковному хорі в одному з обласних храмів, вона відмовила, залишилася вірна своїй рідній святині. Мабуть серед прихожан був фотограф, дякуючи якому залишився такий цінний кадр з історії мого села. В цей день до храму приходили не тільки горишківчани, але й прихожани з навколишніх сіл: Юрківки, Шури-Копіївки, Станіславки (Тульчинського району), Паланки, Жолобів, Касіянівки. Тож впізнавайте, шановні, своїх рідних.
Фото кінця 50-х років ХХ століття. Фото 3. 2 жовтня 1959, весілля моїх батьків: молодий Маляр Михайло Васильович (1935р.н.) молода - Їжак Марія Дмитрівна (1939 р. н.), поряд з ними батьки тата, а мої дідуньо і бабка – Маляр Василь Дем’янович (1908 р. н.) і Ганна Федотівна (1917 р. н.).
На нареченій біле крепдешинове плаття та парафіновий вінок, який виготовляла горишківська майстриня, під вінком видніються дрібненькі кучерики - накручені на розжарений цвях. До речі, мамин весільний вінок досі зберігається в іконі в батьківській хаті. Такий був звичай, вінок і букет молодого вкладали в ікону з якою вінчалися, закривали склом, там вони зберігалися все подружнє життя.
2 жовтня 1959 року.
Фото 4. Родина моєї матері Маляр (Їжак) Марії.Нижній ряд, сидять справа моя прабабця - полячка Коноржевська Кароліна Миколаївна (1885 р. н.), поруч з нею сидить її старша дочка Савчук Катерина Петрівна (1916р .н.) тьотя Каська, зліва стоїть Савчук Зоя Петрівна (1917р. н.) тьотя Зоська, зправа – Їжак Галина Петрівна (1919р. н.) – моя бабуся Галька, в центрі онучка Їжак Марія Дмитрівна (1939 р. н.) – моя мама. Тітка Зоська і бабуся Галька були колгоспницями – ланкова і телятниця, тітка Каська – дружина військового.
Фотографія 1957 року.
Фото 5. 28 вересня - Храмове свято, святкувала родина, сусіди та друзі в домі моїх дідуся і бабусі Василя і Ганни Маляр. На світлині в центрі - священник Миколай Таранєнко, він дружив з дідусем, тому завжди був званим гостем в його домі. Серед запрошених гостей я відтворюю у пам’яті: Маляр Катерина, Коноржевська Кароліна, Корнівські Микола і Євдокія, Сокол Григорій та Ганна, Файчук Іван і Ганна, Сапун Петро і Галина, Буряківські Василь і Ксеня, Савчук Зоська, Ковальчук Пистемія, а далі можливо хтось впізнає себе, чи своїх рідних, то ж прошу… Гості сидять на діловому матеріалі, з якого Маляр Василь (дідуньо) робив сани для колгоспних коней.
Фото кінця 60 років ХХ ст.
Проєкт реалізовується завдяки Лариса Білозір та ГО Ми - Вінничани
Немає коментарів:
Дописати коментар