Фотографії з родинних альбомів жителів села Нетребівки Томашпільської ТГ.
Фото 1. В Нетребівці бувало в один день село гуляло по двоє весіль! Про це свідчить це цікаве, з далекого 1967 року, фото. На сцені сільського клубу, за столом покритим червоною матерією, народжуються дві сім’ї. З правої сторони, в самому кінці столу, сидить секретар сільської ради Гаврилюк Максим, він реєструє шлюб. Біля нього перша пара: наречений - Карандюк Микола та його обраниця Ніна. Позаду молодих стоять свідки, а за нетребівськими звичаями їх називали «нанашко» та «нанашка» - Вітов Іван та Марценюк Ніна, як правило ця пара мали бути лише зі сторони молодого.Друга пара: наречений - Сокирба Василь та наречена Ганна зі своїми свідками - нанашками Стасюк Іваном і Стасюк Ганною.
На нареченій Ніні Карандюк парафіновий весільний вінок з зеленими листочками, та біла квітчаста хустина накинута на плечі. В другої нареченої – Ганни Сокирби вінок з великих білих парафінових троянд. На нанашках гарні квітчасті хустки з шовковими тороками, краї яких спадають на одяг. Нанашки-чоловіки теж по-святковому одягнені, адже на весілля одягалися найкращі, найсвятковіші речі, а коли ти ще й нанашко – то до весілля готувались по-справжньому!
Фотографія 1967 року.
Фото 2. Коли нетребівська дівчина виходила заміж в неї мало бути дуже багато вишитих рушників, щоб обдарувати всіх родичів з сторони нареченого і не забути про своїх рідних. В’язався рід не однією парою рушників, там свій був звичай…На світлині зафіксовано епізод одруження Миколи Петровича та Галини Василівни Стасюків. Щасливі наречені в центрі фотографії. На молодій красиве довге плаття з мереживними рукавами, вже сучасний вінок та довгий вельон – цей комплект вбрання для нареченої купувався на базарах Ямполя, Могилева, чи навіть сусідньої Молдови.
Уявно розділяємо фото на дві частини. Зліва від молодої -їі рідний брат Володимир. За молодою парою стоять тато Галини Василь з своєю другою дружиною Манею. Брата Володю обіймає за плечі мати нареченої Олена, біля якої стоїть сестра нареченого і нанашка Ніна. Далі тітка Олена з дочкою Наташою. Друга частина - праворуч від молодого стоїть сестра Галина з цьоцею ( тіткою) Надією, попереду молодої пари гості з Донечини - Лапині Віктор та Галина та нанашко Петро. Всі родичі перев’язані вишитими рушниками та хустками. Хоч на фото чорно-біле зображення, та виглядає воно настільки яскраво! Квітнуть чудові узори в розкішнім букеті з наших нетребівських рушників - на долю, на щасливе подружнє життя…
Фото 1972 року.
Фото 3. Жнива в розпалі! Буряківнича ланка колгоспу імені Фрунзе села Нетребівки, вийшла у поле на косовицю. Попереду важкий спекотний день, а в руках зовсім не жіночі робочі інструменти – коси. Нетребівчанки не боялися ніякої роботи - вони вміли і косити, і валкувати, сапати буряки та грузити їх вручну на бортові машини і в мороз і в сльоту. Зправа наліво бригадир Маслій Петро видає наряд членам ланки. Дівчата вистроїлися в рівнесенький рядочок: Скрипник Ніна, Медведь Надія, Стасюк Галина, Скрипник Олена, Маслій Ганна, Скрипник Галина, Надкринична Ніна та Скрипник Павліна. Голови трудівниць покриті біленькими хустками – захист від палючого сонця. На задньому плані видніється велика скирта соломи на зібраному полі. Фото 1979 року.
Фото 4. З давніх-давен і до наших днів зберігається обряд першого снопа – зажинків, який символізує початок жнив та невичерпну силу і щедрість рідної землі. Урочиста мить: дають старт жнивам комбайнери Сокирба Василь, Мартинюк Василь, Колодій Андрій. Учасники художньої самодіяльності Грубик Світлана і Ткачук Людмила в українських костюмах та вишиваночках, на дівочих голівках віночки з колосків пшениці, вони вручають перший сніп комбайнерам, бажають їм легкої праці в полі і гарного врожаю. Позаду вже святково прибрана машина, яка повезе перше зерно на тік. Фото 1977 року.
Проєкт реалізовується завдяки Лариса Білозір та ГО Ми - Вінничани.
Немає коментарів:
Дописати коментар