Фотографії з сімейного альбому Савчук Катерини Іванівни село Яланець Томашпільська ТГ.
ФОТО 1. Дідусь мого чоловіка Савчука Василя Михайловича - Паламарчук Михайло Васильович (1898 р. н.) з бабусею Ганною Кузьмівною. Дід народився в заможній родині. В 1920 році був призваний в Петлюрівську армію. В 1930 році працював в колгоспі «Більшовик» села Яланець санітаром ветлікарні. В грудні 1937 року в колгоспі стався випадок, здохла корова. Михайла Васильовича звинуватили у цьому. На дідуся був зроблений донос і за ним приїхали з Томашпільського УНКВД, та арештували. Паламарчуку Михайлу Васильовичу висунули звинувачення: «В період громадянської війни служив в білій армії; В 1930 році являвся організатором антиколгоспного заколоту; проводив антирадянську агітацію». 16 січня 1938 року Паламарчук Михайло Васильович був засуджений на 10 років позбавлення волі, та направлений етапом в місто Няньдом Північної ж. д тобто ГУЛАГ. Тоді з села забрали ще двох чоловіків - Чабана Андрія Капітоновича та Паламара Якима, останній служив священником у селі Нетребівка Томашпільського району. Страшні то були роки відбування! Дідусь на засланні працював ветлікарем на кінному заводі. Саме його професія і врятувала всіх трьох яланчан від голодної смерті. Дідусь згадував: «Щоб не вмерти з голоду крав буряки, якими годували коней, а деколи і шмат м’яса з заводу міг поцупити, все це ховав у високі кучугури снігу, а потім вночі, ризикуючи бути покараним, забирав ці наїдки, так і виживали…» Фото 1947 року.
ФОТО 2. Коли відправили прадіда Паламарчука Михайла Васильовича по етапу, з дружиною Ганною Кузьмівною залишилося троє дітей: 15 -ти річний Василь, 14 -ти річна Франя та 9-ти річна Ольга. А коли батько повернувся з заслання, Василь і Франя були вже одружені. На фото діти Михайла Васильовича та Ганни Кузьмівни. Зправа наліво: Франя Михайлівна 1926 р. н. та Михайло Павлович 1920 р. н. (зять) Савчуки – батьки мого чоловіка, біля нього Василь Михайлович Паламарчук (1925р.н) з дружиною Ксенею Іванівною (1923р.н). Дочка Франя закінчила в місті Сороки (Молдова) агрономічний технікум, тому що поступити в учбовий заклад в Україні дітям «ворога народу», було неможливо. Син Василь закінчив педагогічний інститут (заочно), вже після реабілітації батька. Довго працював учителем української мови в Яланецькій школі, дружина – вчителем початкових класів.
Фото 1946 року.
ФОТО 3. На цьому фото найменша донька Михайла - Паламарчук Ольга Михайлівна ( 1929 р. н.). Оля вміла грати на гітарі та дуже гарно співала. Працювала медичною сестрою в Яланецькій сільській лікарні.ФОТО 4. На фото родина наймолодшої доньки Ольги Михайлівни та Івана Васильовича Скупих з дітьми Валею та Колею. Молода сім’я приїхала на гостини до батьків в село Савчино Крижопільського району, відсвяткувати подію: «15 червня 1960 року Вінницьким обласним судом Паламарчука М.В. було реабілітовано за відсутністю доказів звинувачення». Дідусь не зрадив своїй улюбленій професії - все життя працював в селі ветеринарним лікарем.Фото 1960 року.
ФОТО 5. Внуки Михайла Васильовича та Ганни Кузьмівни від доньки Франі та Михайла Савчуків – зліва - Савчук Василь Михайлович, майбутній голова сільської ради села Яланець, та Савчук Іван Михайлович, майбутній ветлікар. А поки що, вони мандрують пішки до дідуся Міші, в село Савчино, навпростець, через поля та чагарники з самого Яланця!Фото 1953 року.
ФОТО 6. В родинному садку Паламарчуків, під розлогими вишнями, зупинилася мить святкової події: дідусь Паламарчук Михайло Васильович, у центрі світлини, приймає гостей. По боках від Михайла Васильовича його товариші, нажаль не пам’ятаємо прізвищ. Чоловік що зліва, працював зубним лікарем. На задньому плані стоїть маленька частинка родини - зліва зять Михайло Павлович Савчук, невістка Ксеня та син Василь Паламарчук.Фото 1952 року.
Проєкт реалізовується завдяки Лариса Білозір та ГО Ми - Вінничани
Немає коментарів:
Дописати коментар